«Вижити, захистити побратимів та утримати позицію», - поліцейський з Кіровоградщини Володимир Драгальчук про службу на передовій
У Торецьку правоохоронець пройшов через ворожі штурми артилерією та обстріли дронами. Після кількох поранень і численних контузій, тривалого лікування та реабілітації, Володимир повернувся в стрій. Його історія вражає і водночас надихає інших не здаватися та йти далі.
У 2024 році Володимир долучився до новоствореного стрілецького батальйону поліції Кіровоградщини та після навчання вирушив на фронт у Донецьку область.
З 15 лютого по 19 березня минулого року ніс службу на передовій — 33 дні, коли кожна зміна й кожна ніч були випробуванням на виживання. Думки були тільки про те, як вижити, захистити побратимів, утримати позицію. Зранку — бої, вдень — ремонт укриттів, вночі — підготовка до штурму. Логістика практично зруйнована: під’їзди та дороги під постійними обстрілами, підкріплення й посилки не завжди могли доїхати.
«Воду шукали будь-де, навіть у батареях будинків та пили її без фільтрації. Їжі часто не вистачало, було кілька днів, що ми з побратимами нічого не їли. Мороз нижче -20 °C і жодного тепла, щоб не видати позицію», - пригадує Володимир.
Поранення стали частиною буденного життя. В один із днів прилетів 155-мм снаряд — перший під’їзд будинку повністю склався. Володимир стояв спиною до епіцентру вибуху. Каску знесло шматками уламків. Цегляна перестінка вибуховою хвилею впала на бік — дрібні та великі уламки влучили у голову й тіло.
«Від вибухової хвилі я впав. Не відчував тіло взагалі. Коли почав приходити до тями, відчув, що по шиї тече кров. Доповз до побратимів, бо не міг піднятися. Медик одразу почав бинтувати рани, але кров продовжувала текти через сильні поранення. Два дні я не міг нічого робити, а потім пропри біль та слабкість почав виходити до хлопців на сектор. Змінити пов’язки змогли лише один раз — на десятий день», - розповідає боєць.
У результаті боїв Володимир отримав кілька поранень і численні контузії: черепно-мозкові травми, забій хребта, осколочне поранення стегна. Також отримані обмороження ніг не пройшли безслідно.
«У ніч, коли випав сніг, водії ризикнули під’їхати. Під час евакуації кілька разів уразили наше авто: воно загорілося, задній люк не відкрився. Бійці пролізли у вузьке вікно до водія і вийшли. Неподалік знайшли водостічну трубу — у ній було більше метру мулу, зверху текла тала вода. Поранених перетягнули у трубу. Там було темно, холодно, мул по коліна, але там ми простояли 12 годин. І нам скинули воду та їжу».
У перші години після евакуації, до лікарні приїхала дружина і залишалася весь час поряд. Володимир безмежно вдячний своїм рідним, а також медикам, психологам, керівництву батальйону, кадровому відділу, побратимам — усім, хто допомагав з документами, реабілітацією та був емоційною підтримкою.
За мужність і героїзм у захисті держави боєць нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест» та нагрудним знаком командувача штурмової бригади «Лють».
«Хочу, щоб хлопці, які йдуть служити після нас, знали, що головне не здатися. Бо коли поруч побратими, коли є віра і мета — ти витримаєш будь-що», - говорить Володимир.
Відділ комунікації поліції Кіровоградської області
