Вступ

28 червня цього року Україна відзначатиме 29-ту річницю прийняття Конституції – головного нормативно-правового акта держави, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, права та обов’язки громадян.

Ухвалення та введення в дію Верховною Радою України Основного закону 28 червня 1996 року стало важливим етапом утвердження державності, мало величезне політичне та правове значення для розвитку української політичної нації та громадянського суспільства. Венеціанська комісія визнала, що наша Конституція в частині прав, свобод та обов’язків громадян відповідає міжнародним стандартам у галузі конституційного права.

Українська Конституція справді зорієнтована на гуманістичні ідеали та правові відносини між суспільством і державою. Такою вона є, зокрема, тому, що, попри колоніальне і тоталітарне минуле, українцям завжди був властивий пошук норм і засад, які б регулювали взаємодію між населенням і владою. Власне, це також робить нас частиною Європи та істотно відрізняє від Росії.

Ключові повідомлення

Конституція України – головний нормативно-правовий акт держави,  який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, регулює відносини між державою та суспільством, гарантує права і свободи людини.

Конституція України – не лише ядро нашої національної правової системи України, а й наш моральний орієнтир. Для нас, українців, Конституція – це про права і свободи, про гідність і цінності, стійкість та нескореність.

Сьогодні, в умовах повномасштабної війни Росії проти України і численних злочинів окупантів, ми як ніколи розуміємо важливість цінностей, закладених у Конституції України, та необхідність їх захисту і збереження для майбутніх поколінь.

Українська Конституція – реальна, дієва. Натомість для рашистського режиму, як і його попередника комуністичного тоталітаризму, норми, записані в їхній конституції, є формальними, декларативними, які не захищають ні власних громадян від обмеження прав, ні інші народи від злочинів агресії.

Історично конституційний процес свідчить про наміри юридичного закріплення на найвищому рівні таких цінностей Українського народу, як демократія, верховенство права, рівність громадян, незалежність і територіальна цілісність своєї держави та європейський цивілізаційний вибір.

Нам це вдалося, і нині Україна – незалежна сучасна європейська держава. Положення щодо стратегічного курсу нашої країни на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі й Організації Північноатлантичного договору нині закріплено в Основному Законі.

В Конституції України, зокрема, визначено, що захист держави, її незалежності та територіальної цілісності, повага до її державних символів є обов’язком кожного громадянина.

Сьогодні громадяни України, які чинять спротив російському вторгненню, захищають державу від окупанта, чим виконують конституційний обов’язок. Усі разом ми продовжуємо протистояти агресору, котрий зневажає юридичні норми, міжнародне право. За підтримки закордонних партнерів наближаємо нашу Перемогу, за якою має послідувати притягнення до відповідальності держави-терориста.

 Історична довідка

Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння, тяглість і свої особливості. Найголовніші з них – український конституціоналізм розвинувся під впливом європейських країн, які першими почали його формувати; заснований на ідеях прав та свобод людини, верховенства права та демократії. Ці засади формувалися протягом століть відповідно до національного характеру українців, способу життя, цінностей і суспільних відносин.

Середньовічна передісторія українського конституціоналізму – від “Руської Правди” до Литовських статутів. “Руська Правда” почала укладатися в ХІ столітті за князювання Ярослава Мудрого. Це перша відома кодифікація права на українських територіях, яка наслідувала законодавчі акти германських та англосаксонських держав Європи. Акцент на правах різних станів, власності, судочинстві. У Литовських статутах було кодифіковано право Великого Князівства Литовського. Три редакції статутів (1529, 1566, 1588 років) написані слов’янською мовою увібрали в себе правові традиції Русі та середньовічної Європи. Встановлювали межі князівської влади і захищали права різних суспільних станів.

Зародження вітчизняної конституційної думки, пов’язане із революцією під проводом Богдана Хмельницького та відродженням козацької державності (2-га половина XVII – XVIIІ століть). Внутрішній устрій, соціально-економічний розвиток, права та вольності козацтва визначали гетьманські універсали, зокрема Богдана Хмельницького, а також  міжнародні договори (наприклад, Зборівський між козаками і польським королем Яном Казимиром). Березневі статті Богдана Хмельницького регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище України після Переяславської ради. Гадяцький трактат передбачав створення Великого Князівства Руського у складі Речі Посполитої. Вагомою віхою тогочасного розвитку конституційної думки України стала Конституція Пилипа Орлика 1710 року – “Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою”.

За змістом це був документ, який в політико-правових поняттях того часу обґрунтував право України на державну самостійність та її державний устрій. Його прийняття стало справді великою подією, оскільки засвідчувало політичну зрілість козацької держави. “Договір” відображав світоглядні цінності козацької старшини XVII–XVIII століть, її прагнення унормувати життя за власними звичаями, традиціями й законами, враховував також інтереси й інших станів – духовенства, міщанства, купецтва і селянства, об’єднаних у поняття “народ”.

Формування конституційних ідей після втрати державності (кінець ХVІІІ – початок ХХ століть). Власні конституційні проєкти розробили Микола Костомаров у “Книзі буття українського народу”, Михайло Драгоманов у праці “Вільна спілка”, учасник Кирило-Мефодіївського братства Георгій Андрузький у “Начерках Конституції Республіки”. Загалом кирило-мефодіївці в умовах посилення реакції в часи імператора Миколи І декларували ідеї республіканського устрою, демократичного правління, громадянських прав, а ідеалом державності у них була федерація слов’янських народів. На Західній Україні тоді сформувалися конституційно-правові погляди соціал-демократів Остапа Терлецького та Івана Франка. На початку ХХ століття під впливом революції 1905–1907 років в Російській імперії на українських теренах конкурували конституційних концепцій – соціал-демократична Михайла Грушевського, консервативна В’ячеслава Липинського та Стефана Томашівського, націократична Миколи Міхновського.

Конституційний процес в добу Української революції 1917–1921 років. 29 квітня 1918 року Мала Рада схвалила “Статут про державний устрій, права і вольності УНР”. Цей документ не набув чинності через державний переворот гетьмана Павла Скоропадського. 13 листопада того ж року ухвалили Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії, який слугував конституцією Західноукраїнської Народної Республіки. Проєкти українських конституцій розроблялися навіть тоді, коли шанси відстояти незалежність виглядали примарними. У роки революції з’явилося кілька ґрунтовних розробок, зокрема представлений Урядовою комісією УНР із вироблення Конституції Української Держави. Конституційні проєкти Української революції заклали основи державницької традиції УНР. Подальший розвиток вони отримали в програмних документах Української головної визвольної ради.

Конституційні ініціативи українського визвольного руху ХХ століття. Традиції державного будівництва продовжив 15 березня 1939 року в Хусті Сойм Карпатської України, проголосивши її незалежність і ухваливши два закони зі статусом конституційних, які визначали форму державного правління.

У липні 1944 року неподалік села Недільна на Львівщині відбулися Установчі збори УГВР. Збройна частина українського визвольного руху (УПА) отримала політичне представництво. Ідеологія та принципи формування УГВР були спрямовані на консолідацію всіх національних сил і відзначалися демократичністю. На Зборах ухвалили Універсал, Платформу і Тимчасовий устрій, які також вважаються важливим джерелом української конституційної думки. Вища законодавча влада стала компетенцією Великого збору УГВР, а виконавча – Генерального секретаріату. Президентом УГВР обрали колишнього члена Центральної Ради, уродженця Полтавщини Кирила Осьмака. Українська головна визвольна рада керувала боротьбою УПА до кінця 1950-х років.

В УСРР / УРСР у різний час було ухвалено чотири конституції. Вони хоч і проголошували Україну суверенною державою, але насправді були лише формальним прикриттям колоніального становища України та панування в ній тоталітарного режиму. Основний документ був цілковитою формальністю –  передбачав можливість виходу кожної республіки зі складу СРСР, але не надавав жодного механізму.

Новітній конституційний процес нерозривно пов’язаний із відновленням української державності. Творення Конституції розпочалося із ухваленням Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. З розпадом СРСР та ухваленням Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року національна законотворчість активізувалася.

Всеукраїнський референдум засвідчив підтримку проголошення незалежності України. Більшість країн світу визнали Україну суверенною державою. Робота над прийняттям Основного Закону незалежної України почалася в 1992-му і тривала майже 4 роки. Періодично її супроводжували гострі дискусії, зокрема, – довкола державних символів, державної мови, статусу Криму тощо. Вони, можна сказати, відобразили протистояння між тією частиною політичних сил, які тяжіли до радянського минулого, і тими, що прагнули утвердити і зміцнити незалежну державу.

28 червня 1996 року після безпрецедентного за тривалістю й напругою засідання, що увійшло в історію під назвою “Конституційна ніч”, Верховна Рада 315 голосами ухвалила Конституцію України.

Основні положення Конституції

Конституція України складається з преамбули та 15 розділів. У преамбулі підкреслюється, що Верховна Рада України ухвалює Конституцію – Основний Закон України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей. Демократизм форм правління в Україні визначається, серед іншого тим, що державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Відповідні органи здійснюють повноваження у встановлених конституцією межах і відповідно до законів України.

Україна є соціальною державою.

Визначаючи спрямованість зовнішньополітичної діяльності держави, Конституція України робить наголос на забезпеченні національних інтересів та безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами й нормами міжнародного права.

У Конституції закріплено широкий спектр прав і свобод людини й громадянина, що охоплює всі без винятку права і свободи, які світова демократична спільнота вважає за відповідні гуманістичні стандарти у суспільному і державному житті. Визначено також конституційні органи України, їх статус і повноваження; територіальний устрій та органи місцевого самоврядування України.

Передбачена досить жорстка процедура внесення змін і доповнень до Конституції. Для їх схвалення вимагається від 2/3 до 3/4 голосів конституційного складу Верховної Ради України.

З прийняттям Конституції України 1996 року втратили чинність Конституція 1978 і Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року.

Матеріали Українського інституту національної пам’яті до Дня Конституції України

- Інтернет-банери до цього державного свята (2022):

https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/28-chervnya-vidznachayemodenkonstytuciyi-ukrayiny1 

- інформаційні матеріали до 25-річчя від дня ухвалення Конституції

України (2021):

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/informaciynimaterialy-do-25-richchya-vid-dnya-uhvalennya-konstytuciyi-ukrayiny 

- ключові тези та історична довідка щодо української Конституції:

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/informaciynimaterialy-do-dnya-konstytuciyi-ukrayiny 

- фотоальбом «Незалежність. Найкращий час» / «Independence. Prime Time» (українською та англійською мовами):

https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/nezalezhnist-naykrashchyy-chasfotoalbom 

- виставка «На службі Феміді»:

https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-na-sluzhbi-femidi

• історичні каруселі:

Конституції Української революції (2024): https://t.me/uinp_gov/1826;

Батьки законотворчості та конституціоналізму: https://t.me/uinp_gov/493

Інформаційні матеріали підготовлені фахівцями з Музею Майдану створені в межах інформаційної кампанії "Герої першої перемоги у битві, що триває" - https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/informaciyni-materialy-do-dnya-geroyiv-nebesnoyi-sotni1

Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року № 42. 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки (об'єднання) Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». Цей день став символом українського державотворення, втілив соборницькі прагнення українців щодо консолідації в одній державі.

Соборність – це…

…єдність, неподільність усіх територій України, духовна єдність українців, які проживають на території України, а також єдність усіх громадян України незалежно від національності та віросповідання, спрямована на утвердження справжнього суверенітету і незалежності України, побудову процвітаючої демократичної національної держави (стаття 6 Закону України “Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності”). Термін «соборність» має кілька значень. Передусім, це й об’єднання в одне державне ціле всіх земель, населених конкретною нацією на суцільній території; духовна консолідація всіх жителів держави, це й згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності. Термін «соборність» включає в себе єдність і згуртованість. Для України соборність – це єдність у багатоманітності, об’єднання навколо української державності й ідентичності. Ідея територіальної цілісності країни поєднується з ідеями духовної згуртованості. Тож соборність невіддільна від державності, суверенітету й незалежності нації – фундаменту для побудови демократичної держави. В умовах сучасної російсько-української війни соборність набуває більшого символізму та гостроти, адже нині, як ніколи, українцям потрібно об’єднатися заради майбутнього. Тож гасло цьогорічної інформаційної кампанії – «В єдності сила».

22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель. Адже 22 січня 1918 року вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу. Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичний акт об’єднання українських земель в одній державі. Подія основоположна для українського державотворення. Вона повністю руйнує твердження російської пропаганди, буцімто українські землі вперше об’єднав Сталін у 1939 році. Ідея соборності України була ключовою для наступного покоління учасників українського визвольного руху у XX столітті.

Акт Злуки 22 січня 1919 року увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Соборність передбачає не лише пам’ять про минуле, а й потребує згуртованої спільної праці та взаємодії в сучасній Україні, коли ми, з різних регіонів, спілкуємося, разом працюємо, створюємо знакове і важливе. Соборність є невіддільною від суверенітету й реальної незалежності народу, вона є фундаментом побудови демократичної держави, запорукою виживання й існування нації. Національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян країни, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії. Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність буде цілковито відновлена після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.

Історична довідка

З кінця XVIII століття українські землі були розділені між різними імперіями. Тож соборність для українців завжди була вершиною прагнень суспільного життя. Підтвердження цьому можна знайти в різних епохах. Наприклад, у «Топографічному описі Харківського намісництва» 1788 року українці, що проживають у трьох державах: Російській імперії (Лівобережжя і Слобожанщина), Речі Посполитій (Правобережжя) та в монархії Габсбургів (Галичина, Буковина і Закарпаття), описуються так: «...Коли вони збираються для поклоніння в Київ зі Сходу від Волги і Дону, із Заходу з Галичини і Лодомерії і ближче до Києва прилеглих місць, дивляться один на одного не як на іншомовних, але як на представників єдиного роду… всі ці розпорошені земляки і донині зберігають синівську повагу до матері своїх давніх країв міста Києва».

Український національний рух виступив із програмою об’єднання вже під час «Весни народів» – серії революцій 1848–1849 років, які прокотилися Європою. Головна Руська Рада (перша українська політична організація, що тоді постала у Львові) у маніфесті 10 травня 1848 року задекларувала: «Ми Русини Галицькі належимо до великого руського народу, котрий одним говорить язиком і 15 міліонів виносить, з котрого пілтреття міліона землю Галицьку замешкує». Серед збережених матеріалів Головної Руської Ради є анонімна стаття, в якій зазначається: «Від Тиси за Карпатами, по обидва боки від Дністра і Дніпра аж до берегів Дону розкинулися поселення одного слов’янського народу, чисельність котрого досягає 15 мільйонів. Тому призначенням такого великого народу не може бути, щоб у Європі займати побічне становище, щоб підпорядковуватись іншому».

Від другої половини ХІХ століття українська політична єдність стала одним із провідних мотивів національного руху по обидва боки Збруча. Після 1865 року у версії пісні на слова наддніпрянця Павла Чубинського та музику галичанина Михайла Вербицького (саме вона стала основою гімну України) з’явилися такі слова: «Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому». Створена у 1891 році в Полтаві таємна студентська організація «Братство тарасівців» проголошувала у програмі: «Самостійна суверенна Україна: соборна й неподільна, від Сяну по Кубань, від Карпат до Кавказу». Гасло «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ» використав і Микола Міхновський у брошурі «Самостійна Україна» (1900).

У 1895-му галичанин Юліан Бачинський у книзі «Ukraina Irredenta» проголосив: «Україна для себе! От і її клич. Вільна, велика, незалежна політично самостійна Україна – одна нероздільна від Сяну по Кавказ – от її стяг!». На практиці ідея соборності виражалася у співпраці українців–підданих різних держав. У 1870-х–1890-х роках із Російської імперії до Австро-Угорщини приїздили працювати Михайло Драгоманов, Пантелеймон Куліш, Михайло Грушевський. Там вони реалізовували таланти та задавали інтелектуальний імпульс життю української громади.

Перша світова війна, національні революційні рухи та розпади імперій наблизили втілення ідеалу соборності. У Києві в 1917 році постала Українська Центральна Рада, яка проголосила Українську Народну Республіку. А в Галичині після Листопадового чину 1 листопада 1918 року постала Західноукраїнська Народна Республіка. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. До Києва вирушила галицька делегація.

1 грудня 1918 року на залізничній станції у Фастові представники ЗУНР і УНР підписали «Передвступний договір» (тобто попередній чи прелімінарний). Угода констатувала непохитний намір ЗУНР «злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою». Зі свого боку, УНР проголошувала згоду «прийняти всю територію і населення Західно-Української Народньої Республіки як складову частину державної цілості в Українську Народну Республіку». Договір підписали: від УНР – Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Федір Швець, Панас Андрієвський, від ЗУНР – Лонгин Цегельський і Дмитро Левицький. Передвступний договір ратифікували 3 січня 1919 року на першому засіданні Української Національної Ради – керівного органу ЗУНР. Для урочистого проголошення та юридичного оформлення цього рішення до Києва було відряджено представницьку делегацію на чолі з віцепрезидентом УНРади Левом Бачинським.

18 січня відбулася спільна нарада Директорії і Ради народних міністрів УНР за участі делегації з Галичини, Буковини і Закарпаття. Йшлося про проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР та урочистості з цієї нагоди. Рада міністрів доручила написати сценарій заходів та особисто очолити всі церемонії міністру народної освіти Іванові Огієнку. Саме він запропонував влаштувати загальнонародне свято на річницю проголошення самостійності УНР.

22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві, у першу річницю незалежності УНР, у святковій атмосфері відбулося проголошення «Універсала Директорії Укаїнської Народної Республіки» (його ми символічно називаємо Актом Злуки). Будівлі в центральній частині міста прикрашали національні прапори, вхід до Софійського майдану оздобили тріумфальною аркою з гербами УНР і ЗУНР. Під музику на центральні вулиці стікалися десятки тисяч мешканців столиці і численні гості. Хор під керівництвом Кирила Стеценка в супроводі оркестра заспівав «Ще не вмерла Україна».

І настав історичний момент – міністр закордонних справ ЗУНР Лонгин Цегельський оголосив грамоту, ухвалу УНРади, і передав її голові Директорії Володимиру Винниченку. У відповідь член Директорії Федір Швець зачитав Універсал: « Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина незалежна Українська Народна Республіка»

Закінчилося свято урочистим молебнем і парадом. З особливим захопленням вітали колони Січових стрільців і полковника Євгена Коновальця.

Наступного дня, 23 січня 1919 року, в приміщенні київського Оперного театру (сучасна Національна опера України) Трудовий Конгрес України обговорив згадані документи і схвалив їх. Ратифікувавши таким чином Універсал Директорії УНР, Конгрес надав йому законного юридичного характеру. Президента УНРади Євгена Петрушевича незабаром обрали до складу Директорії. ЗУНР після об’єднання з УНР змінила назву на Західна область Української Народної Республіки (ЗО УНР). Розпочалася активна співпраця між обома державними утвореннями в економічній, військовій та культурній сферах.

Ідея соборності охопила українців. На Закарпатті відголоском історичного руху до злуки стали Всенародні збори у Хусті 21 січня 1919 року. Вони постановили об’єднати Карпатську Україну з Українською Народною Республікою. В умовах постійної боротьби за свободу і незалежність надзвичайно багато важило побратимство українців із різних регіонів. Ще від початку 1918 року однією з найбоєздатніших військових формацій УНР стали Січові стрільці, основою яких були галичани та буковинці. Зі свого боку, східноукраїнські командувачі Михайло Омелянович-Павленко й Олександр Греків очолювали Галицьку Армію.

Через низку причин об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до завершення. Продовжували існувати два окремі уряди, дві армії. Республіки фактично перебували у конфедеративних відносинах. Відмінні геополітичні інтереси та цілі, зрештою, призвели до розвалу соборного фронту Української революції пізньої осені 1919 року. Тим не менше, Акт Злуки став символом і легендою для наступних поколінь борців за Україну.

Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року ідея цілісності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилася під сумнів. Упродовж багатьох десятиліть Акт залишався символом віри, ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу.

За часів радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначалися. Зі встановленням радянської влади всі українські свята були витіснені з суспільного дискурсу. Пам’ять про об’єднання УНР і ЗУНР зберігали мешканці заходу України й українська політична еміграція в країнах Західної Європи й Америки. 22 січня там урочисто відзначали свято незалежності та соборності Української держави.

Перше в Україні по справжньому масштабне відзначення свята Соборності відбулося 22 січня 1939 року в Хусті. Таким чином закарпатці нагадали про волю українців, висловлену на з’їзді Всенародних зборів у Хусті 21 січня 1919 року про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею в Києві. Це була не просто маніфестація, а найбільша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців. Понад 30 тисяч осіб з’їхались до столиці Карпатської України.

Український націоналістичний рух проголосив мету створення Української самостійної соборної держави (УССД). Старе гасло «від Сяну по Кавказ» Юліана Бачинського увійшло до слів Маршу українських націоналістів (гімну ОУН), написаного в 1929 році Олексою Бабієм. 24 серпня 2018 року адаптований до сучасних українських умов варіант пісні став Маршем української армії: «Веде нас в бій Героїв наших слава. Для нас закон – найвищий то наказ! Соборна українська є держава – одна на вік, від Сяну по Кавказ!»

21 січня 1990 року українська патріотична громадськість із нагоди 71-ї річниці проголошення злуки УНР та ЗУНР утворила живий ланцюг єднання від Івано-Франківська до Києва. Прикладом тієї «української хвилі» була акція жителів країн Балтії «Балтійський шлях». Скільки учасників вийшло на нашу акцію вшанування подій Української революції, достеменно невідомо: різні джерела називають від 500 тисяч до трьох мільйонів людей, які взялися за руки та створили безперервний ланцюг від Києва через Львів до Івано-Франківська. Акція стала провісником майбутнього падіння СРСР і постання незалежності України.

Пам’ять про власну державу у 1917–1921 роках стала одним із наріжних каменів формування модерної національної ідентичності українців, надихала на продовження визвольної боротьби. Зрештою вона завершилася відновленням незалежності у 1991 році. Через сторіччя після проголошення Акта Злуки на Софійському майдані соборність залишається на порядку денному національних завдань. Відновлення соборності відбудеться після деокупації Криму, а також наших територій у Донецькій і Луганській, Запорізькій і Херсонській, Миколаївській і Харківській областях.

Тематичні матеріали Українського інституту національної пам'яті

Інтернет-банери до Дня Соборності: 

https://mega.nz/folder/RwwWHCBB#tS4BkMEP5zy6YCJNz5wJpw

Відеоролик «Разом з власної волі з 1919 році»: 

https://mega.nz/folder/pwQ0kZJa#w1qzRCHl4eT0BC5_45SYBQ

Методичні рекомендації для загальноосвітніх навчальних закладів до Дня Соборності України-2020:

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/metodychnirekomendaciyi/metodychni-rekomendaciyi-dlya-zagalnoosvitnih-navchalnyh-zakladivdo-dnya-sobornosti-ukrayiny-2020

Інформаційні матеріали до 100-річчя проголошення незалежності Української Народної Республіки: http://unr.uinp.gov.ua/metodichni-materiali/metodichnimateriali/informatsiyni-materiali-do-100-richchya-progoloshennya-nezalezhnostiukrainskoi-narodnoi-respubliki-2018-rik

Настільна гра “Українська революція 1917–1921”: 

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/navchalni-igry/nastilnagra-ukrayinska-revolyuciya-1917-1921

Карткова гра “100 облич Української революції”: 

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/navchalniigry/kartkova-gra-100-oblych-ukrayinskoyi-revolyuciyi

Відеоісторія “Українська революція 1917–1921. Як творилася держава”: 

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/videolekciyi/cyklvchymo-istoriyu/ukrayinska-revolyuciya-1917-21-rokiv-yak-tvorylasya-derzhava

Аудіо-альбом “Пісні Української революції”: 

https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/audioalbom-pisni-ukrayinskoyirevolyuciyi1

Виставка “100 років боротьби: Українська революція 1917–1921”: 

https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-100-rokiv-borotbyukrayinska-revolyuciya-1917-1921

1 жовтня в Україні відзначатиметься День захисників і захисниць. Це свято запроваджено 2014 року на вшанування мужності та героїзму захисників і захисниць незалежності та територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві.

В Українській традиції це свято пов’язане з Днем Покрови Пресвятої Богородиці. Тому, у 2023 році День захисників і захисниць перенесено з 14 на
1 жовтня в звʼязку з переходом Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на Новоюліанський стиль календаря.

Ідея заступництва Божої Матері – захисниці від ворогів – має глибоке коріння. Пресвяту Богородицю дуже шанували козаки, а Покрова для них була одним із найвеличніших свят, за що й отримала другу назву – Козацька Покрова. Козацькі традиції бережуть і розвивають сучасні захисники і захисниці України.

Український інститут національної пам’яті підготував тематичні інформаційні матеріали до Дня захисників і захисниць.

День захисників і захисниць – передусім свято тих, завдяки кому ми зберігаємо незалежність, маємо змогу жити повсякденним життям – працювати, творити, відпочивати, виховувати дітей.

У цей день ми вшановуємо сучасних захисників і захисниць України та українських героїв різних епох. Сучасні воїни примножують і розвивають тисячолітні українські військові традиції. Дякуємо всім, хто боронить нашу незалежність і маємо згадати кожного, хто віддав життя за Україну.

Це свято – ще одна можливість подякувати Силам оборони України. Наша подяка – не щось абстрактне і безособове, адже в кожного з нас є рідні, друзі, колеги, котрі стоять на захисті нашої країни і свободи.

Ми маємо забезпечувати нашій армії міцний тил – кожен у свій спосіб, але з максимальною самовіддачею, так, щоб це посилювало наших оборонців і наближало перемогу.

Українська армія береже імена героїв минулих епох – від воїнів-русичів і козаків до січових стрільців, вояків армії УНР, УПА та воїнів армій антигітлерівської коаліції під час Другої світової війни. Тяглість поколінь знайшла відображення і в елементах одностроїв – головний убір  “мазепинка”, нарукавний тризуб. Гасло “Слава Україні! – Героям слава!” стало офіційним вітанням українського війська.

Війна формує та гартує українську націю. Звитягою, винахідливістю та самовідданістю нинішні захисники і захисниці завоювали найвищий рівень довіри в українців. Цим ми викликаємо повагу і в світі. Віримо, що нинішні захисники та захисниці здобудуть перемогу.

Історична довідка

1 жовтня українці відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці. Ідея заступництва Божої Матері – захисниці від ворогів – має глибоке коріння із часів Русі і запровадження християнства у 988 році. Князь Ярослав Мудрий збудував у Києві церкву на Золотих Воротах як вияв вдячності Богові і Пресвятій Богородиці.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці було одним з найголовніших свят козаків, за що воно отримало другу назву – Козацька Покрова. Саме на свято Покрови козаки проводили ради, на яких вибирали нового гетьмана або членів старшини.

Тоді ж виник новий тип ікони – “Козацька Покрова”, де під омофором Богородиці зображуються українські ієрархи, гетьмани і козаки. Також вшанування козаками Покрови позначилось і на топоніміці території їхнього проживання – сьогодні багато сіл в Україні носять назви “Покровка”, “Покровське”, “Новопокровка”.

У добу Української революції 1917–1921 років відроджувалися традиції військово-козацької спільноти. Вони стали основою для розбудови збройних сил УНР, Української Держави та ЗУНР. Передусім це простежується в найменуваннях військових формацій. Першим таким підрозділом став Український козацький полк імені Богдана Хмельницького, створений у травні 1917 року. Згодом виникли формування, названі на честь видатних козацьких командирів – Петра Дорошенка, Максима Залізняка, Костя Гордієнка, Івана Мазепи. Козацький “відбиток” є й у таких назвах: Січові стрільці, Запорізька група, Сердюцька дивізія, Запорізька Січ, гайдамацькі полки та вільне козацтво.

Козацькі військові традиції в добу Української революції прослідковуються також у військовій символіці (стяги, відзнаки), назвах військової техніки (панцерні потяги “Хортиця”, “Запорожець”, “Полуботок” та інші), назвах кораблів (крейсер “Гетьман Іван Мазепа”, канонерський човен “Запорожець”). Окремо слід згадати військову термінологію, якою послуговувалися для позначення рангів, посад і військово-структурних елементів: козак, ройовий, чотар, бунчужний, півсотенний, сотник, курінний, осавул, полковник, отаман бригади, отаман дивізії, отаман корпусу. Це відображалося в одностроях і зовнішньому вигляді вояків українських військових формацій тих часів. Кашкет-“мазепинка”, чорні шапки з кольоровими шликами, черкески й інші елементи старовинного українського військового одягу. Часто бійці за зразком козаків голили голови, залишаючи лише оселедець.

У Другій світовій війні українці боролись із нацизмом в лавах Червоної, Української повстанської та в арміях Об’єднаних Націй. Уродженці різних куточків України й українці світу, котрі були в регулярних арміях або ставали партизанами, служили у допоміжних формуваннях чи на передовій, пройшли усю війну чи загинули в боротьбі, пліч-о-пліч із іншими народами боролися проти нацизму. Вояки Української повстанської армії брали до рук зброю, аби захистити українців від обох тоталітарних режимів – нацистського та комуністичного. Боролися за відновлення української державності, наслідували козацькі військові традиції. Символічний день її створення – 14 жовтня 1942 року, що тоді припадало на Покрову Пресвятої Богородиці. Боротьба УПА була продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів у 1920–1930-х роках.

Сьогодні наше військо стало однією з найбоєздатніших армій Європи, маючи за плечима 10 років бойового досвіду. Вже під час російсько-української війни Україна реформувала і модернізувала Збройні сили за найновішими стандартами,  а також відновила питомо українські мілітарні традиції, посилила ідеологічну складову патріотичного виховання особового складу.

У боях із підрозділами російської регулярної армії наша армія професіоналізувалася і стала однією із найважливіших інституцій країни. Збройним силам сьогодні найбільше довіряє українське суспільство.

Сучасні збройні сили отримали у спадок від попередніх поколінь головний убір, знаки розрізнення та гасло.

“Мазепинка” – головний убір із переднім клиноподібним розрізом, частина українського військового вбрання. Вона стилізовано наслідує вигляд козацьких головних уборів другої половини XVII століття, коли гетьманував Іван Мазепа. Саме так їх зображували на тогочасних портретах. “Мазепинки” почали носити Українські січові стрільці під час Першої світової війни. Згодом цей головний убір набув поширення в інших українських формаціях – Галицькій Армії, Карпатській Січі та УПА. Від 2017 року “мазепинка” є офіційним головним убором Збройних сил України.

Нарукавний тризуб – знак розрізнення, що носили на рукавах одностроїв вояки Армії УНР і сам Головний отаман Симон Петлюра. “Тризуб матерчатий, фарби по родах зброї, форми по малюнку”, – йшлося в наказі 30 липня 1919 року. Простий, без деталізації, тризуб  легко було виготовити в умовах безперервних бойових дій та невеликого і нестабільного тилу Армії УНР. Продовжуючи петлюрівські традиції, сучасні захисники України носять тризуби на рукавах одностроїв.

“Слава Україні! – Героям слава!” – гасло Української повстанської армії. Нині воно є офіційним вітанням у Збройних силах України. “Слава Україні!” почали вітатися вояки кінного дивізіону 1-го Запорізького полку Армії УНР. На це відповідали: “Козакам слава!”. Звертання “Слава Україні! – Героям слава!” затвердив навесні 1941-го року ІІ Великий збір ОУН під проводом Степана Бандери. 4 жовтня 2018 року Верховна Рада затвердила вітання “Слава Україні! – Героям слава!” як офіційне в Збройних силах та у Національній поліції.

Тематичні ресурси та матеріали Інституту

Інтерактивна карта повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Систематизує інформацію про перебіг російсько-української війни після повномасштабного вторгнення РФ в Україну та її наслідки в регіональному вимірі. Ресурс створений і наповнюється командою фахівців Української жіночої варти та Українського інституту національної пам’яті, доступний за покликанням.

Методичні рекомендації для місцевих громад щодо памʼятання учасників, жертв і подій російсько-української війни (http://surl.li/fwyxbu) – матеріали, розроблені Українським інститутом національної памʼяті, Національним музеєм Революції гідності, Національним музеєм історії України у Другій світовій війні спільно з партнерами: Центром досліджень воєнної історії Збройних сил України, Департаментом культури та туризму Київської обласної державної адміністрації, Платформою культури пам’яті «Минуле/Майбутнє/Мистецтво», громадською організацією «Музей сучасного мистецтва», платформою пам’яті «Меморіал», Фондом «Партнерство за сильну Україну», можуть слугувати дорожньою картою для органів влади та громад у питаннях меморіалізації та комеморації учасників, жертв, подій російсько-української війни.

Виставки:

«10 років агресії – 10 років спротиву» – про різні аспекти російсько-української війни: злочини, руйнування, екологічні катастрофи, громадський спротив, морська та повітряна агресії, міжнародна консолідація, втрачена власність, злочини проти медіа та інші: http://surl.li/jgqbzk

«Наш Маріуполь» – 15 банерів за допомогою історичних фото, ілюстрацій і коротких текстів розповідають історію Маріуполя від козацької доби до опору та руйнації міста внаслідок російського повномасштабного вторгнення у 2022 році: http://surl.li/yaxnch

«Україна. Війна в Європі» – про історичні передумови сучасного російсько-українського протистояння, різні аспекти поточної фази війни після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, а також героїчний спротив українського народу, який тримає Україну в фокусі європейського інтересу http://surl.li/avoaak

«Кожен із нас – воїн» – спільний проєкт Сил територіальної оборони Збройних сил України та Українського інституту національної пам’яті про історичну тяглість національного спротиву українців, а також про сучасних захисників України – бійців територіальної оборони http://surl.li/hmpvmp

«Рашизм – це…»  створена спільно Українським інститутом національної пам’яті, Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, а також Національним меморіальним комплексом Героїв Небесної Сотні – Музеєм Революції Гідності. Розкриває зміст та характерні риси квазіідеології – рашизму: культ «скрєп» і культ вождя, імперський реваншизм і «побєдобєсіє», агресивна пропаганда та ксенофобія, розповідає про злочини, які здійснюють рашисти http://surl.li/dmroit

«Комунізм = Рашизм» створена Архівом національної пам’яті (Галузевим державним архівом Українського інституту національної пам'яті). Включає 13 історій українців XX та XXI століть, які постраждали від радянської та сучасної російської влади. Історії проводять паралель між злочинами комунізму та рашизму й доводять, що методи, мотиви росіян зі знищення українців – розстріли, виселення, грабунки, депортації, фільтраційні табори – не змінюються http://surl.li/mtmtmn

«Українське військо: 1917–1921» розповідає про початки Українського війська та його організацію, легендарних командирів, роди військ, однострої та відзнаки, зброю, найвизначніші військові формації та бойові операції 1917-1921 років, вшанування пам’яті і відновлення мілітарних традицій нині http://surl.li/lzfdjq

«Проти Голіафа» розповідає про жінок і чоловіків з УПА, які кинули виклик двом тоталітарним режимам http://surl.li/ebgisb

«Люди Свободи” – масштабний відео та виставковий проєкт про  людей, які своєю працею та боротьбою в минулому столітті зробили можливим відновлення незалежності України http://surl.li/phbmhb

«Воля України або смерть» присвячена антибільшовицькому повстанському руху, який у 1919–1920 роках охопив майже всі регіони України, знайомить із отаманами найбільших повстанських загонів, методами боротьби, а також так званими повстанськими “республіками” http://surl.li/sfkihf

Плакати:

«Воїни. Історія українського війська»: http://surl.li/pjyaaz

Арт-плакати «Військова еліта Української революції 1917-1921 років» – це 22 постери із зображенням легендарних старшин, які стояли біля витоків української армії Євгена Коновальця, Петра Болбочана, Олександра Удовиченка, Дмитра Вітовського, Петра Франка та інших: http://surl.li/oiekol http://surl.li/wrqlvj

Інфографіка «Чому українці та росіяни історично – не «братні народи». Проєкт Міністерства культури та інформаційної політики й Українського інституту національної пам’яті містить 9 банерів. Наприклад, Україна та Росія розвивалися за різних історичних умов, мали впливи різних сусідів; Україна – не «молодший брат»; Україна – європейська країна http://surl.li/oqelmx

Рубрики на сторінках Інституту в соціальних мережах (фейсбук, твіттер, інстаграм, телеграм-канал «Історія та пам’ять»): «Героїчні історії російсько-української війни» (#fightforukraine), «Росія вбиває» (#росія_вбиває), «Росія знищує українську культурну спадщину» (#russiaruinsculture), «Загублене дитинство».

«Патрони наших вулиць» – 20 двосторонніх листівок-флаєрів, які розкривають епохи через біографії видатних діячів, їхній внесок в українське державне, військове, культурне будівництво. Проєкт спрямований на популяризацію нових назв вулиць – поширення через поштові скриньки або вуличні бокси, оформлення в банерні виставки, використання в закладах освіти, музеях, бібліотеках громад, на відкритих заходах. Листівки доповнені методичними рекомендаціями із варіантами застосування: http://surl.li/bpnayb

Освітній проєкт 2020 року «Діалоги про війну» – чотири 10-хвилинні відеорозмови учениці з ветеранами сучасної російсько-української війни на теми: «Що таке війна?», «Чому Росія прагне захопити Україну?», «Що таке сучасна російсько-українська війна?», «Повномасштабне вторгнення», а також методичні рекомендації http://surl.li/pvlqja

Випуск подкасту (На)памʼять «Чай у пакетиках, меморіальні традиції, мобілізація. Незнаний спадок Першої світової війни» з Іваном Стичинським: http://surl.li/gkznhn

Історичні каруселі (перелік матеріалів не вичерпний, крім того, вони регулярно розміщуються в телеграм-каналі Інституту “Історія та пам’ять” @uinp_gov):

«УГВР-80. П’ять фактів про “повстанський парламент”» – https://t.me/uinp_gov/1864

«7 українських артефактів та феноменів Першої світової війни» – https://t.me/uinp_gov/1918

«Кенгірське повстання. Вільні навіть у неволі» – https://t.me/uinp_gov/1719

«14 квітня – початок антитерористичної операції» – https://t.me/uinp_gov/165

«Москва» пішла на дно. Як українські ВМС контролюють море без застосування бойових кораблів» – https://t.me/uinp_gov/1639

«10 років подвигу 10-ї Сакської бригади морської авіації імені Героя України полковника Ігоря Бедзая» – https://t.me/uinp_gov/1616

Відеоматеріали:

«Герої України. Південь» – інтерв’ю із військовослужбовцями, нагородженими званням Герой України з врученням ордена «Золота Зірка», Олегом Федоровим, Миколою Чобану, Денисом Чубаревим. Це – спільний проєкт телекомпанії “Суспільне. Одеса”, Першого міжрегіонального відділу УІНП, Оперативного командування “Південь” Сухопутних військ ЗСУ,  ГО Veterans HUB ODESA: http://surl.li/nxyxbc

«Козацьке коріння Донеччини та Луганщини» – коротка стрічка-нагадування про козацьку історію краю і про те, що зараз у запеклій боротьбі з російськими зайдами ми боронимо і відвойовуємо своє: http://surl.li/ahcvts

«Вогонь та Мистецтво: Сага Героїв» – серія відеороликів про військових, які порівнюються з культовими українськими митцями, зокрема Лесею Україною та Іваном Франком. Проєкт створений Першим міжрегіональним відділом УІНП, Оперативним командуванням «Південь», ГО «Ветеранс ХАБ ОДЕСА» та «Центр розвитку сучасної культури»: http://surl.li/nyqafu

«Голоси Революції Гідності» – відеосвідчення учасників подій листопада 2013–лютого 2014 років – http://surl.li/sewpjy

«Голоси УПА» – спогади тих, хто зі зброєю в руках боровся за незалежність України, зібрані Центром досліджень визвольного руху та передані Архіву усної історії УІНП: http://surl.li/avnmnq

Цикл «Нескорені» – три короткі ролики, в яких про воїнів Української повстанської армії розповідають їхні нащадки, котрі нині на передовій боронять Україну від російської агресії http://surl.li/ungqpw

Відеолекції «Бойовий шлях Армії УНР»: командири, військові підрозділи, ключові операції. Серія тридцятихвилинних відеолекцій: “Структура і формації Армії УНР”, “Ключові військові операції Армії УНР”, “Видатні командири Армії УНР” http://surl.li/nsiwnc

Документальний цикл про політв'язнів – спільний проєкт Українського інституту національної пам’яті та  «Історичної правди». Серія короткометражних фільмів про Ірину Стасів-Калинець, Миколу Руденка, Святослава Караванського, Івана Дзюбу, Михайлину Коцюбинську, Надію Світличну: http://surl.li/ohjwtm

«Люди епохи» – серія біографічних роликів, присвячених ювілеям відомих історичних осіб, які залишили помітний слід в історії України. Героями серії стали Київський князь Ярослав Мудрий, гетьман Іван Мазепа, письменниця і член Центральної Ради Людмила Старицька-Черняхівська, дисидент Євген Сверстюк, творець українського війська, Головний отаман Дієвої армії УНР Симон Петлюра, автор слів Гімну України Павло Чубинський та інші: http://surl.li/kqgagd

Відеоісторія «Українська революція 1917–1921 років. Як творилась держава» http://surl.li/beusjr

Відеоісторія «За що боролась українська повстанська армія?» http://surl.li/ztxeza

Відеолекції з історії України для військових у регіонах http://surl.li/xsqhip

Серія короткометражних документальних фільмів «Жінки, які загинули за Україну» – це проєкт Жіночого ветеранського руху за підтримки Інституту http://surl.li/fbmagd

«Історії місць війни» – відеофіксація спогадів людей, які пережили окупацію і стали свідками воєнних злочинів http://surl.li/gtwaba

Серія банерів про перший рік війни (у серії використані фото: Міністерство оборони України, Генштаб ЗСУ, Timothy Fadek, Christopher Occhicone, Dan Kitwood, Віктор Боринець, Salwan Georges, Thomas Peter, Гліб Гаранич, REUTERS) http://surl.li/rzkjon

Видання Інституту:

Брошура «2014: початок російсько-української війни» – проєкт на основі інформаційних матеріалів Інституту до 5-річчя від початку збройної агресії Російської Федерації проти України. Містить два наративні напрями: історичний контекст і передумови російської агресії 2014 року; хронологія початку російсько-української війни, від окупації Криму до підписання Мінської угоди http://surl.li/amsobx

«Без ротації»: http://surl.li/xyhqvw

«Воїни Дніпра: цінності, мотивації, смисли» http://surl.li/bqfzoh

«Дівчата зрізають коси». Книга про жінок на війні http://surl.li/lopuip

«Волонтери: Сила небайдужих» http://surl.li/onfbhs

«Капелани. На службі Богу і Україні» http://surl.li/hefqau

«Люди «сірої зони»: свідки російської анексії Криму 2014 року» http://surl.li/sakfxk

Тести:

«Для мене вже почався суд історії»: до 145-річчя з дня народження Симона Петлюри» – http://surl.li/wywdvp

«Чи взяли б вас у фільм про Листопадовий чин?» – http://surl.li/anbzcl

«Хто ти з Військової еліти Української революції 1917-1921 рр.?» – http://surl.li/ebbrsc

Над матеріалами працювали співробітниці Українського інституту національної пам’яті: Олена Охрімчук, Ганна Байкєніч.

У 2023 році Україна вперше відзначатиме День захисників і захисниць 1 жовтня. Це свято відзначається в Україні на державному рівні від 2014 року на вшанування мужності та героїзму захисників і захисниць незалежності та територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві. 

Від цього року День захисників і захисниць перенесено з 14 на 1 жовтня у звʼязку з переходом Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на Новоюліанський стиль календаря. Адже це свято збігається з Покровою Пресвятої Богородиці, що не випадково. Пресвяту Богородицю дуже шанували козаки, а Покрова для них була одним із найвеличніших свят, за що й отримала другу назву – Козацька Покрова. Козацькі традиції бережуть і розвивають сучасні захисники і захисниці України. 

День захисників і захисниць – передусім свято тих, завдяки кому ми втримали незалежність, маємо змогу жити своїм щоденним життям – працювати, творити, виховувати дітей. 

Це свято – ще одна можливість подякувати за захист Силам оборони України. Наша подяка – не щось абстрактне і безособове, адже в кожного з нас є рідні, друзі, колеги, котрі служать у Силах оборони. 

Ми повинні забезпечувати нашій армії міцний тил – кожен у свій спосіб, але з максимальною самовіддачею, так, щоб це посилювало наших оборонців і наближало перемогу.

Сучасні воїни примножують і розвивають тисячолітні українські військові традиції. 

Українська армія береже імена героїв минулих епох – від воїнів-русичів і козаків до січових стрільців і вояків УПА. Тому у війську з’явилися назви легендарних українських полководців та уславлених формацій минулого.  Тяглість поколінь знайшла відображення і в елементах одностроїв – головний убір  “мазепинка”, нарукавний тризуб. Гасло “Слава Україні! – Героям слава!” стало офіційним вітанням українського війська.

Своїм героїзмом, відвагою та самовідданістю нинішні захисники і захисниці звоювали найвищий рівень довіри в українців серед державних та суспільних інститутів. Про це свідчать дані останніх соціологічних опитувань. 

Війна формує та гартує українську націю. Своїм героїзмом ми викликаємо повагу і змінюємо світ. Боремося за свободу та незалежність, національну гідність. Віримо, що нинішні захисники та захисниці здобудуть перемогу.

Історична довідка

1 жовтня українці відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці. Ідея заступництва Божої Матері – захисниці від ворогів – має глибоке коріння із часів Русі і запровадження християнства у 988 році. Князь Ярослав Мудрий збудував у Києві церкву на Золотих Воротах як вияв вдячності Богові і Пресвятій Богородиці. 1039 року він віддав народ Русі під опіку Божої Матері.

Традиція вшанування Покрови як покровительки українського війська перейшла від руських князів до козацтва. Свято Покрови Пресвятої Богородиці було одним з найголовніших свят козаків, за що воно отримало другу назву – Козацька Покрова. Тоді ж виник новий тип ікони – “Козацька Покрова”, де під омофором Богородиці зображуються українські ієрархи, гетьмани і козаки. Також саме на свято Покрови козаки проводили ради, на яких вибирали нового гетьмана або членів старшини. Вшанування козаками Покрови позначилось і на топоніміці території їхнього проживання – сьогодні багато сіл в Україні носять назви “Покровка”, “Покровське”, “Новопокровка”.

У добу Української революції 1917–1921 років відроджувалися традиції військово-козацької спільноти. Вони стали основою для розбудови збройних сил УНР, Української Держави та ЗУНР. Передусім це простежується в найменуваннях військових формацій. Першим таким підрозділом став Український козацький полк імені Богдана Хмельницького, створений у травні 1917 року. Згодом виникли формування, названі на честь видатних козацьких командирів – Петра Дорошенка, Максима Залізняка, Костя Гордієнка, Івана Мазепи. Козацький “відбиток” є й у таких назвах: Січові стрільці, Запорізька група, Сердюцька дивізія, Запорізька Січ, гайдамацькі полки та вільне козацтво.

Козацькі військові традиції в добу Української революції прослідковуються також у військовій символіці (стяги, відзнаки), назвах військової техніки (панцерні потяги “Хортиця”, “Запорожець”, “Полуботок” та інші), назвах кораблів (крейсер “Гетьман Іван Мазепа”, канонерський човен “Запорожець”). Окремо слід згадати військову термінологію, якою послуговувалися для позначення рангів, посад і військово-структурних елементів: козак, ройовий, чотар, бунчужний, півсотенний, сотник, курінний, осавул, полковник, отаман бригади, отаман дивізії, отаман корпусу. Це відображалося в одностроях і зовнішньому вигляді вояків українських військових формацій тих часів. Кашкет-“мазепинка”, чорні шапки з кольоровими шликами, черкески й інші елементи старовинного українського військового одягу. Часто бійці за зразком козаків голили голови, залишаючи лише оселедець.

У Другій світовій війні українці боролись із нацизмом в лавах Червоної, Української повстанської та в арміях Об’єднаних Націй. Уродженці різних куточків України й українці світу, котрі були в регулярних арміях або ставали партизанами, служили у допоміжних формуваннях чи на передовій, пройшли усю війну чи загинули в боротьбі, пліч-о-пліч із іншими народами боролися проти нацизму. Вояки Української повстанської армії брали до рук зброю, аби захистити українців від обох тоталітарних режимів – нацистського та комуністичного. Боролися за відновлення української державності, наслідували козацькі військові традиції. Символічний день її створення – 14 жовтня 1942 року, що тоді припадало на Покрову Пресвятої Богородиці. Боротьба УПА була продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів у 1920–1930-х роках. 

Сьогодні наше військо стало однією з найбоєздатніших армій Європи, маючи за плечима майже 10 років досвіду боїв у сучасній російсько-українській війні. За цей час ми провели і важливі реформи Збройних Сил, армія професіоналізувалася як одна з найважливіших інституцій країни. Нині модернізація війська продовжується. Окрім системи управління та матеріально-технічного забезпечення, зазнала змін ідеологічна підготовка особового складу в умовах протидії збройній та інформаційній агресії Російської Федерації. Відновлення питомо українських мілітарних традицій та посилення ідеологічної складової патріотичного виховання особового складу сформувало у військовослужбовців почуття особистої відповідальності за захист України.

У боях із підрозділами російської регулярної армії та підконтрольних їм бойовиків постало якісно нове українське військо, що відіграє значну роль в українському суспільстві.

Спадок поколінь

“Мазепинка” – головний убір із переднім клиноподібним розрізом, частина українського військового вбрання. Вона стилізовано наслідує вигляд козацьких головних уборів другої половини XVII століття, коли гетьманував Іван Мазепа. Саме так їх зображували на тогочасних портретах. “Мазепинки” почали носити Українські січові стрільці під час Першої світової війни. Згодом цей головний убір набув поширення в інших українських формаціях – Галицькій Армії, Карпатській Січі та УПА. Від 2017 року “мазепинка” є офіційним головним убором Збройних сил України.

Нарукавний тризуб – нарукавні знаки розрізнення, що носили на одностроях вояки Армії УНР і сам Головний отаман Симон Петлюра. “Тризуб матерчатий, фарби по родах зброї, форми по малюнку”, – йшлося в наказі 30 липня 1919 року. Простий, без деталізації, тризуб  легко було виготовити в умовах безперервних бойових дій та невеликого і нестабільного тилу Армії УНР. Продовжуючи петлюрівські традиції, сучасні захисники України носять тризуби на рукавах одностроїв.

“Слава Україні! – Героям слава!” – гасло Української повстанської армії. Нині воно є офіційним вітанням у Збройних силах України. “Слава Україні!” почали вітатися вояки кінного дивізіону 1-го Запорізького полку Армії УНР. На це відповідали: “Козакам слава!”. Звертання “Слава Україні! – Героям слава!” затвердив навесні 1941-го року ІІ Великий збір ОУН під проводом Степана Бандери. 4 жовтня 2018 року Верховна Рада затвердила вітання “Слава Україні! – Героям слава!” як офіційне в Збройних силах та у Національній поліції.

Якщо Ви загубили паспорт, терміново повідомте про це територіальний підрозділ Державної міграційної служби за місцем свого проживання, який, у разі необхідності, видасть Вам тимчасове посвідчення, що підтверджує особу.

Якщо у Вас викрали паспорт, подайте заяву про його викрадення до поліції, а після цього заяву про видачу нового паспорта разом із необхідними документами до територіального підрозділу ДМС України за місцем свого проживання.

До переліку необхідних документів входять:

• заява про видачу паспорта;

• дві (або три – у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі) фотокартки розміром 3,5х4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому віку (фотокартки, що подаються для оформлення паспорта, мають бути виконані з одного негатива, із зображенням обличчя виключно анфас, без головного убору, виготовленими на тонкому білому або кольоровому фотопапері без кутика;

• для громадян, які постійно носять окуляри, обов'язкове фотографування в окулярах);

• платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал і копію документа про звільнення від сплати державного мита (Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» встановлює державне мито у розмірі 34 грн.);

• витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта);

• бездомні громадяни оформлюють паспорти замість викрадених за місцем майбутньої реєстрації місця їх проживання або перебування. При цьому до заяви про втрату паспорта долучається копія заяви про реєстрацію майбутнього місця проживання або перебування та копія виданого відповідним центром обліку бездомних осіб посвідчення про взяття на облік бездомної особи. Якщо Ви знайшли загублений паспорт, здайте його до Державної міграційної служби України.

Інформація про отримання довідок розміщена на офіційному вебсайті МВС України за наступним посиланням: goo.gl/jSvqSe.

У такому випадку Вам необхідно негайно звернутися до поліції. Заяву або повідомлення можна оформити письмово або усно, зателефонувавши на телефон спецлінії «102».

Заява або повідомлення про зникнення приймається поліцією у день звернення громадян, незалежно від місця зникнення людини.

Вам необхідно надати більше інформації про зниклу особу, а саме:

• зовнішній опис;

• наявність шрамів, татуювань, інших особливих прикмет;

• опис одягу;

• наявність мобільного телефону, автотранспорту, тощо.

Візьміть із собою фотокартку зниклої людини.

Інформацію про зникнення людини впродовж доби розміщують в інформаційно-пошуковій системі.

Також повідомляємо, що працівники поліції не можуть відмовити Вам у прийомі заяви чи повідомлення про зникнення особи. Відмова з будь-яких причин тягне за собою дисциплінарну відповідальність.

Якщо дитина стала жертвою кримінального правопорушення або вам відомо про факт його вчинення, негайно повідомте про це в поліцію. 

Заяву можна оформити письмово або зробити усно за номером телефону спецлінії «102».

У разі безвісного зникнення дитини необхідно діяти наступним чином:

1. Після того, як Ви виявили відсутність дитини упродовж тривалого часу, зверніться із заявою до поліції або повідомте про це на телефон спецлінії «102».    

2. До поліції візьміть із собою фотографію, що відповідає віку дитини із чітким зображенням обличчя.        

3. Надайте поліцейським якомога більше інформації про дитину: її звички, вподобання, інформацію про стан здоров'я, зразки біологічного матеріалу, номер мобільного телефону (IMEI), коло спілкування,   відвідування соціальних мереж, чи з задоволенням дитина ходила до школи, а також про що востаннє говорили з дитиною.

Також, аби розшук був успішним, постійно інформуйте правоохоронців про нові відомості стосовно розшукуваної дитини.

«Насильство в сім’ї» – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї стосовно іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному та психічному здоров'ю». Насильство є одним із засобів, що забезпечують панування однієї людини над іншою. Це такий примус, така шкода, що здійснюються поза волі тих, проти кого вони спрямовані.

Якщо Ви або Ваші близькі стали жертвою насильства в сім'ї у такому випадку Вам необхідно звернутися до управління або відділу у справах сім'ї та молоді місцевої держадміністрації або до поліції. Відмова у прийнятті й розгляді заяви не допускається.

Необхідно знати, що прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання постраждалої людини або ж стосовно якої існує загроза вчинення насильства.

У заяві зазначаються:

• прізвище, ім'я та по батькові постраждалого;

• місце проживання постраждалого або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства;

• інформація про те, ким вчинено насильство в сім'ї, час і місце його вчинення, умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування, інші обставини вчинення насильства в сім'ї.

Відомості про особисте життя та інша інформація, що міститься в заяві, не підлягають розголошенню.

У такому випадку Вам потрібно негайно повідомити про це в поліцію на телефон спецлінії «102» або ж звернутися з письмовою заявою.

Назвіть правоохоронцям своє прізвище, ім'я, по-батькові, число, місяць, рік народження, місце свого проживання, номер мобільного телефону (щоб працівники поліції могли зв'язатися з вами) та адресу місця події.

Обов'язково дочекайтеся приїзду працівників поліції та повідомте про все, що Ви бачили або що з Вами сталося.

Якщо ж Ви стали свідком кримінального правопорушення, важливо запам'ятати зовнішність зловмисника: одяг, наявність особливих прикмет (борода, вуса, родимі плями, татуювання, шрами і т.д.), анатомічні особливості (кульгавість), дефекти мови тощо.

У разі наявності свідків, попросіть їх зачекати разом із вами прибуття працівників поліції. Якщо ж вони не мають можливості залишитися на місці події, занотуйте їхні повні дані, місце проживання та контактні телефони.

У випадках, коли Ви стали свідком порушення публічного порядку, негайно повідомте про це до поліції на телефон спецлінії «102» та дочекайтеся прибуття правоохоронців для надання свідчень.

У разі виявлення вибухонебезпечного або підозрілого предмета слід додержуватися наступної послідовності дій: 

1. Негайно припинити будь-які зайві дії поруч з виявленим предметом, зупинити всі роботи, вимкнути обладнання та техніку.

2. Звернути увагу оточуючих людей на небезпеку та ініціювати їх відведення на максимально безпечну відстань, але не менше, ніж 100 м. У разі необхідності надати допомогу у залишенні небезпечної зони літнім людям, дітям та особам з інвалідністю.

3. Терміново повідомити про знахідку представників правоохоронних органів та аварійні служби за телефонами 101, 102 та дати максимально детальний опис виявленого предмета і ситуації, що склалася.

З метою запобігання небезпеки вибуху фахівці управління вибухотехнічної служби Національної поліції України розробили ілюстровану пам'ятку з алгоритмами дій у тих чи інших ситуаціях. Пам'ятка містить опис і зовнішній вигляд боєприпасів, а також практичні поради, як уникнути небезпеки вибуху.

З метою запобігання небезпеки вибуху фахівці Вибухотехнічного управління Національної поліції України розробили ілюстровану пам'ятку з алгоритмами дій у тих чи інших ситуаціях. Пам'ятка містить опис і зовнішній вигляд боєприпасів, а також практичні поради, як уникнути небезпеки вибуху.

Підготовлений – значить захищений. Це правило у час повномасштабної війни стало ще більш актуальним. Зважаючи на те, що країна-терорист не дотримується жодних законів та правил ведення війни, кожен українець повинен знати базові правила поведінки у випадку надзвичайної ситуації будь-якого характеру – знайти їх можна за посиланням. Основне – потрібно залишатись в приміщенні або терміново у нього зайти, якщо ви знаходитесь на вулиці. Це найбезпечніша дія, яку обов’язково варто виконати.

1. Перебувайте в укритті

Це може бути підвал або середина будівлі. Радіоактивний матеріал осідає на зовнішній стороні будівель, тому найкраще триматися якомога далі від стін і даху будівлі. Варто також тримати поруч домашніх тварин, не дозволяйте їм гуляти на вулиці. Якщо можливо, залишайтеся в кімнаті без вікон і зовнішніх дверей, зачиняйте вікна та двері, ущільніть отвори підручними засобами (скотч, змочена водою тканина тощо) та вимикайте системи вентиляції (кондиціонери або обігрівачі) у вашому будинку. Залишайтесь в укритті, допоки офіційна влада не надала інших вказівок. 

2. Слідкуйте за офіційними джерелами інформації

Користуйтесь повідомленнями від рятувальників (ДСНС), поліції, місцевої влади. Увімкніть телебачення, радіо, слідкуйте за офіційними каналами місцевої влади. До прикладу, підпишіться на такі канали в Telegram або Facebook. Якщо місцева влада та надзвичайники дають вказівки – виконуйте їх обов’язково. 

3. Знезаразьте себе

Зніміть верхній шар одягу. Так ви позбудетеся до 90% радіоактивного матеріалу. Робіть це обережно, аби не розтрусити радіоактивний пил. Помістіть одяг у пластиковий пакет або герметичний контейнер, тримайте його далі від людей і домашніх тварин.

4. Помийтесь, якщо є така можливість

Прийміть душ з милом, голову помийте шампунем. Не використовуйте кондиціонери для волосся, оскільки вони можуть закріпити радіоактивний матеріал на вашому волоссі. Не тріть і не подряпайте шкіру, аби радіоактивний матеріал не потрапив у відкриті рани. Якщо можливості прийняти душ немає, вимийте з милом під проточною водою руки, обличчя та відкриті частини тіла. Якщо доступу до води немає, скористайтеся вологими серветками, вологою тканиною. Зверніть особливу увагу на руки й обличчя, протріть повіки, вії, вуха.

5. Одягніть чистий одяг

Допоможіть вашим рідним і близьким зробити всі вище перераховані пункти. За можливості робіть це в рукавичках і масці чи респіраторі.

Безпека води та харчових продуктів 

Допоки рятувальники чи влада не повідомили про безпеку водопровідної води, доти лише вода в пляшках залишатиметься не забрудненою. Пакування захищає рідину всередині від радіоактивних речовин. 

Кип’ятіння водопровідної води не позбавляє від радіоактивних речовин. Тож майте запас води у пляшках чи інших герметичних контейнерах. Напої у холодильнику теж безпечні для вживання. Вода в інших ємностях у вашому домі, таких як унітаз або водонагрівач, не буде містити радіоактивних речовин. Водопровідну або колодязну воду можна використовувати для миття себе, а також пакувань з їжею і водою.

Навіть якщо водопровідна вода забруднена, ви все одно можете використовувати її для знезараження. Будь-який радіоактивний матеріал, який потрапляє в поверхневі або підземні води, буде розбавлятися водою до дуже низького рівня і буде безпечним для миття шкіри, волосся та одягу.

За аналогією із водою, харчові продукти є безпечними, якщо зберігались у герметичних контейнерах (консерви, банки, пляшки, коробки тощо). Також безпечною є їжа з холодильника та морозильної камери. 

Перед відкриттям протріть харчові контейнери вологою тканиною або чистим рушником. Теж саме зробіть із кухонним приладдям перед використанням.  Використану тканину чи рушник покладіть у поліетиленовий пакет або герметичний контейнер і залиште у недоступному місці, подалі від людей і тварин.

Джерело: МОЗ

Психологічний тренажер для підлітків HappyMind.Help

10 правил безпеки за кордоном

Рекомендації щодо виявлення та реагування на випадки жорстокого поводження з дітьми в умовах воєнного стану

"Правила безпеки під час війни". Інформація для підлітків

Абетка з безпеки школяра середньої школи

Методичні матеріали «Зимові пригоди без шкоди: як провести безпековий урок для підлітків» підготовлені спеціалістами ДСНС, МВС України, Національна поліція України спільно з UNICEF Ukraine та студією онлайн-освіти EdEra за фінансової підтримки USAID Ukraine - USAID Україна.

Тематика матеріалів:

Що по безпеці у темний час доби?

Що по кризі?

Що по ожеледиці?

Що по бурульках?

Що по мінах?

Переглянути за посиланням - https://kg.npu.gov.ua/news/spilno-do-bezpeky-zymovi-pryhody-bez-shkody

Булінг — це не норма. Про нього потрібно говорити!  

Кожна дитина має право на безпечне середовище для навчання та розвитку. Якщо ви стали свідком булінгу або самі постраждали від нього, важливо не залишатися наодинці з цією проблемою.

Міністерство освіти і науки України за участі Ювенальної поліції України запустило зручний інструмент на платформі АІКОМ (https://aikom.iea.gov.ua/bullying/help), який дозволяє учням і батькам оперативно повідомити про випадки булінгу в закладах освіти. 

Як діяти, якщо ви зіткнулися з булінгом? 

- Розкажіть дорослим: батькам, вчителям, шкільному психологу чи поліцейським.

- Повідомте про інцидент через платформу АІКОМ. Це допоможе залучити відповідних фахівців до вирішення ситуації.

- Підтримуйте однокласників. Якщо ви стали свідком булінгу, не мовчіть — ваша допомога може змінити ситуацію.

Ювенальна поліція України разом із Міністерством освіти і науки та партнерами продовжує працювати над створенням простору, де кожна дитина почуватиметься безпечно та комфортно.

Схема телефонного шахрайства проста, але вирішальними тут є фактори несподіванки та гра на емоціях потерпілого.

Шахраї телефонують на мобільний, як правило, увечері або вночі (номер набирають найчастіше наздогад). Зловмисники кажуть, що родич затриманий працівниками поліції або потрапив у біду (сюжет може бути найрізноманітніший) і для «вирішення проблеми» потрібні гроші. При цьому аферисти навмання називають родича – син, донька, онуки тощо. Якщо у жертви дійсно є такі родичи, продовжує свою аферу, якщо немає – кидають слухавку.

Аферисти діють швидко та наполегливо, не дають людині вийти зі стресової ситуації, ведуть діалог так, що потерпілі погоджуються допомогти родичеві і виконують поради «доброго» посередника. Інколи шахраї просять не відключати телефон, щоб позбавити людей можливості передзвонити родичам і з'ясувати справжню картину. А інколи міняють голос і представляються родичами.

Мета одна – виманити гроші, «рятуючи» родича, переказати на певний банківський розрахунок або перевести на названу шахраями сім-карту.

Щоб не стати жертвою таких шахраїв, дотримуйтеся таких рекомендацій: 

1. Не впадайте в паніку і не поспішайте виконувати умови аферистів.

2. Ніколи не називайте своїх близьких на ім'я. Попросіть людину, яка представилася працівником поліції, назвати прізвище, ім'я, по батькові і дату народження затриманого родича. Практично в 100 відсотках випадків такою інформацією злочинці не володіють і ваш номер набрали шляхом випадкового набору.

3. Уточніть, в якому саме відділі поліції знаходиться ваш родич, після чого передзвоніть в поліцію на 102 і перевірте інформацію.

4. Спробуйте якнайскоріше зв’язатися з тим, хто «потребує негайної допомоги», або людям, які можуть в даний момент бути поруч і підтвердити або спростувати те, що трапилося.

Якщо ви або ваші знайомі потрапили у ситуацію, коли незнайомі люди, представляючись поліцейськими, вимагають у вас гроші за «вирішення будь-яких питань», негайно телефонуйте до поліції. 

Не забувайте: якщо ви намагаєтеся виручити своїх близьких за допомогою хабаря, то самі стаєте винними у злочині, передбаченому ст. 369 КК України «Пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі».

• не залишайте транспорт без догляду навіть на короткий час;

• залишайте автомобілі, по можливості, на охоронюваних стоянках або в гаражах;

• обладнайте автомобілі як електронними, так і механічними пристроями проти викрадення;

• не залишайте авто на тривале зберігання в гаражі, не обладнаному надійними замками, що запобігають зріз петель воріт;

• не залишайте в салоні автомобіля на видному місці коштовні речі, які можуть привернути увагу злочинців;

• не залишайте документи в салоні, носіть їх із собою;

• не саджайте в салон випадкових пасажирів;

• не показуйте місця встановлення пристроїв проти викрадення й «секреток»;

• якщо Ваш автомобіль викрали, не гайте час на самостійний розшук, терміново звертайтеся до поліції 

Дотримуйтеся простих правил:

• Не повідомляйте інформацію про платіжну картку або картковий рахунок через мережу Інтернет, зокрема ПІН-код, паролі доступу до рахунків, термін дії платіжної картки, кредитні ліміти, персональні дані тощо.

• Для оплати товарів (послуг) через мережу Інтернет використовуйте окрему платіжну картку з граничним лімітом, яка передбачена тільки для цього та не дає змоги здійснювати з її використанням операції в торговельній мережі та зняття готівки.

• Необхідно використовувати сайти тільки відомих і перевірених Інтернет-магазинів.

• Обов'язково переконайтесь у правильності зазначення адреси сайтів, до яких підключаєтесь і через які збираєтеся здійснювати оплату товарів, оскільки схожі адреси можуть використовуватися для здійснення незаконних дій або сумнівних операцій з використанням персональних даних платіжної картки.

• Здійснювати оплату товарів, придбаних через мережу Інтернет, тільки зі свого комп'ютера з метою збереження конфіденційності персональних даних та інформації про картковий рахунок. Якщо оплата товару здійснюється через чужий комп'ютер, після завершення всіх розрахунків переконайтеся, що персональні дані та інша інформація не збереглися (знову відкривши сторінку продавця, на якій здійснювалась оплата товару).

• Слід встановити на свій комп'ютер антивірусне програмне забезпечення і регулярно здійснювати його оновлення та оновлення інших програмних продуктів (операційної системи, прикладних програм). Це захистить вас від проникнення неліцензійного програмного забезпечення (вірусів).

Пам'ятайте: важливим є збереження історії спілкування із правопорушником та самого факту переказу грошей.

Якщо ви стали жертвою шахраїв:

• негайно звернутися до поліції із письмовою заявою;

• звернутися із повідомленням про вчинення злочину до адміністрації чи служби безпеки торгівельного майданчика мережі Інтернет, де було вчинено шахрайство, та попросити, аби вони зафіксували усі електронні сліди скоєного. У подальшому це може бути використано в якості доказів.

Пропонуємо вам декілька простих порад, аби не потрапити у халепу при працевлаштуванні. Головна з них – оцінювати все реально і не розраховувати на "легкі" гроші.

Порада: при пошуку роботи обов'язково проаналізуйте середній рівень оплати праці.

Адекватний і відповідальний працедавець запропонує вам середньоринкову компенсацію.

Ні за що не платіть!

У деяких фірмах претендентам на посаду повідомляють, що для отримання бажаної посади їм необхідно заплатити певну суму. Наприклад, за курс навчання, за підписання договору, літератури або за оформлення міфічної дисконтної картки і т.д.

Ваші відносини з організацією слід оформити документально. Вимагайте, щоб з вами уклали трудовий договір. У документах мають бути чітко прописані усі умови роботи і обов'язки сторін, у тому числі розмір і порядок нарахування зарплати та інші виплати. Усні обіцянки ні до чого не зобов'язують. Зокрема, уважно читайте трудовий договір, адже надання фірмою-роботодавцем консультативних послуг не зобов'язує вас працевлаштовувати.

Будьте пильні, перевіряйте надану Вам інформацію.

Це негативне явище впливає на всі сфери суспільного життя, політику, економіку, право, міжнародні відносини, гальмує всі позитивні надбання демократії в Україні. Боротьба з хабарництвом є одним із пріоритетних напрямів діяльності правоохоронних органів. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України) – один із найнебезпечніших посадових злочинів.

Що робити, якщо у вас вимагають хабар?

Зверніться до поліції або прокуратури 

Якщо ви хочете повідомити про правопорушення, пов’язане з корупцією, телефонуйте на безкоштовну гарячу лінію

1. Порушення правил дорожнього руху безпосередньо пішоходами – перехід дороги в непередбаченому для цього місці (поза пішохідних переходів), перехід дороги на заборонний сигнал світлофора, раптовий вихід на проїжджу частину дороги перед автомобілем, який близько їде, ходьба пішоходів по узбіччях доріг, трасах (без елементів світлоповертання, коли пішохода в темний час доби практично не видно).

2. Порушення правил дорожнього руху водіями – перевищення швидкості руху, що є одним із основних порушень. 

Обов'язково використовуйте світлоповертальні елементи під час пересування у темну пору доби.

З метою профілактики аварійності за участі пішоходів поліція нагадує:

• пішоходи повинні рухатися по тротуарах;

• якщо немає тротуарів, рухатися можна по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому потрібно бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху;

• переходити проїзну частину необхідно тільки на пішохідному переході;

• при переході проїзної частини з дітьми дорослий повинен міцно тримати дитину за руку;

• перед виходом на проїзну частину із-за стоячих на узбіччі транспортних засобів пішоходи повинні переконатися у відсутності транспорту, що наближається;

• у темний час доби і в умовах недостатньої видимості при русі по проїзній частині або узбіччі поліція рекомендує пішоходам використовувати одяг світлих відтінків, а також зі світлоповертаючими елементами для своєчасного виявлення їх іншими учасниками дорожнього руху.

Пішоходам забороняється:

• виходити на проїжджу частину, не переконавшись у безпеці;

• раптово виходити чи вибігати на проїжджу частину, в тому числі і на пішохідний перехід;

• залишати дітей дошкільного віку без нагляду;

• переходити проїзну частину у невстановлених місцях;

• рухатися по автомагістралі або дорозі для автомобілів.

• Отримали подарунок чи винагороду, взяли кредит, придбали рухоме чи нерухоме майно?
• Усе це – зміни в майновому стані, про які поліцейський має повідомити відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Чи відомо вам:

• Що таке повідомлення про суттєві зміни в майновому стані?

• У яких випадках потрібно повідомляти про суттєві зміни? Скільки часу ви маєте, аби повідомити про зміни в майновому стані?

• Як поліцейському не стати порушником антикорупційного законодавства – поради фахівців дивіться у відео.

Корисне відео для тих, хто щороку заповнює декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.

Начальник відділу проведення люстрації Управління з питань запобігання корупції та проведення люстрації Нацполіції Олег Лозовий розповідає про найтиповіші помилки при заповненні декларації.

• Чому важливо  зазначати інформацію у всіх 16 розділах декларації?

• Чи потрібно дублювати дані з розділу про місце фактичного проживання до розділу про об'єкти нерухомості ? (одразу кажемо – ТАК)

• Які тонкощі  при зазначенні інформації про членів сім’ї? Кого обов'язково вказувати у своїй декларації? 

• Чи може поліцейський чи держслужбовець вказувати джерелом доходу самого себе?

• Як заповнювати інформацію, наприклад, про свою квартиру, яка перебуває у спільній власності з іншими членами сім'ї?

• Що з грошовими активами? Яка сума готівки, банківських вкладів підлягає декларуванню? 

• В якому випадку виникають підстави для повної перевірки декларації Національним агентством з питань запобігання корупції?

1 жовтня в Україні відзначатиметься День захисників і захисниць. Це свято запроваджено 2014 року на вшанування мужності та героїзму захисників і захисниць незалежності та територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві.

В Українській традиції це свято пов’язане з Днем Покрови Пресвятої Богородиці. Тому, у 2023 році День захисників і захисниць перенесено з 14 на
1 жовтня в звʼязку з переходом Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на Новоюліанський стиль календаря.

Ідея заступництва Божої Матері – захисниці від ворогів – має глибоке коріння. Пресвяту Богородицю дуже шанували козаки, а Покрова для них була одним із найвеличніших свят, за що й отримала другу назву – Козацька Покрова. Козацькі традиції бережуть і розвивають сучасні захисники і захисниці України.

Український інститут національної пам’яті підготував тематичні інформаційні матеріали до Дня захисників і захисниць.

День захисників і захисниць – передусім свято тих, завдяки кому ми зберігаємо незалежність, маємо змогу жити повсякденним життям – працювати, творити, відпочивати, виховувати дітей.

У цей день ми вшановуємо сучасних захисників і захисниць України та українських героїв різних епох. Сучасні воїни примножують і розвивають тисячолітні українські військові традиції. Дякуємо всім, хто боронить нашу незалежність і маємо згадати кожного, хто віддав життя за Україну.

Це свято – ще одна можливість подякувати Силам оборони України. Наша подяка – не щось абстрактне і безособове, адже в кожного з нас є рідні, друзі, колеги, котрі стоять на захисті нашої країни і свободи.

Ми маємо забезпечувати нашій армії міцний тил – кожен у свій спосіб, але з максимальною самовіддачею, так, щоб це посилювало наших оборонців і наближало перемогу.

Українська армія береже імена героїв минулих епох – від воїнів-русичів і козаків до січових стрільців, вояків армії УНР, УПА та воїнів армій антигітлерівської коаліції під час Другої світової війни. Тяглість поколінь знайшла відображення і в елементах одностроїв – головний убір  “мазепинка”, нарукавний тризуб. Гасло “Слава Україні! – Героям слава!” стало офіційним вітанням українського війська.

Війна формує та гартує українську націю. Звитягою, винахідливістю та самовідданістю нинішні захисники і захисниці завоювали найвищий рівень довіри в українців. Цим ми викликаємо повагу і в світі. Віримо, що нинішні захисники та захисниці здобудуть перемогу.

Історична довідка

1 жовтня українці відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці. Ідея заступництва Божої Матері – захисниці від ворогів – має глибоке коріння із часів Русі і запровадження християнства у 988 році. Князь Ярослав Мудрий збудував у Києві церкву на Золотих Воротах як вияв вдячності Богові і Пресвятій Богородиці.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці було одним з найголовніших свят козаків, за що воно отримало другу назву – Козацька Покрова. Саме на свято Покрови козаки проводили ради, на яких вибирали нового гетьмана або членів старшини.

Тоді ж виник новий тип ікони – “Козацька Покрова”, де під омофором Богородиці зображуються українські ієрархи, гетьмани і козаки. Також вшанування козаками Покрови позначилось і на топоніміці території їхнього проживання – сьогодні багато сіл в Україні носять назви “Покровка”, “Покровське”, “Новопокровка”.

У добу Української революції 1917–1921 років відроджувалися традиції військово-козацької спільноти. Вони стали основою для розбудови збройних сил УНР, Української Держави та ЗУНР. Передусім це простежується в найменуваннях військових формацій. Першим таким підрозділом став Український козацький полк імені Богдана Хмельницького, створений у травні 1917 року. Згодом виникли формування, названі на честь видатних козацьких командирів – Петра Дорошенка, Максима Залізняка, Костя Гордієнка, Івана Мазепи. Козацький “відбиток” є й у таких назвах: Січові стрільці, Запорізька група, Сердюцька дивізія, Запорізька Січ, гайдамацькі полки та вільне козацтво.

Козацькі військові традиції в добу Української революції прослідковуються також у військовій символіці (стяги, відзнаки), назвах військової техніки (панцерні потяги “Хортиця”, “Запорожець”, “Полуботок” та інші), назвах кораблів (крейсер “Гетьман Іван Мазепа”, канонерський човен “Запорожець”). Окремо слід згадати військову термінологію, якою послуговувалися для позначення рангів, посад і військово-структурних елементів: козак, ройовий, чотар, бунчужний, півсотенний, сотник, курінний, осавул, полковник, отаман бригади, отаман дивізії, отаман корпусу. Це відображалося в одностроях і зовнішньому вигляді вояків українських військових формацій тих часів. Кашкет-“мазепинка”, чорні шапки з кольоровими шликами, черкески й інші елементи старовинного українського військового одягу. Часто бійці за зразком козаків голили голови, залишаючи лише оселедець.

У Другій світовій війні українці боролись із нацизмом в лавах Червоної, Української повстанської та в арміях Об’єднаних Націй. Уродженці різних куточків України й українці світу, котрі були в регулярних арміях або ставали партизанами, служили у допоміжних формуваннях чи на передовій, пройшли усю війну чи загинули в боротьбі, пліч-о-пліч із іншими народами боролися проти нацизму. Вояки Української повстанської армії брали до рук зброю, аби захистити українців від обох тоталітарних режимів – нацистського та комуністичного. Боролися за відновлення української державності, наслідували козацькі військові традиції. Символічний день її створення – 14 жовтня 1942 року, що тоді припадало на Покрову Пресвятої Богородиці. Боротьба УПА була продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів у 1920–1930-х роках.

Сьогодні наше військо стало однією з найбоєздатніших армій Європи, маючи за плечима 10 років бойового досвіду. Вже під час російсько-української війни Україна реформувала і модернізувала Збройні сили за найновішими стандартами,  а також відновила питомо українські мілітарні традиції, посилила ідеологічну складову патріотичного виховання особового складу.

У боях із підрозділами російської регулярної армії наша армія професіоналізувалася і стала однією із найважливіших інституцій країни. Збройним силам сьогодні найбільше довіряє українське суспільство.

Сучасні збройні сили отримали у спадок від попередніх поколінь головний убір, знаки розрізнення та гасло.

“Мазепинка” – головний убір із переднім клиноподібним розрізом, частина українського військового вбрання. Вона стилізовано наслідує вигляд козацьких головних уборів другої половини XVII століття, коли гетьманував Іван Мазепа. Саме так їх зображували на тогочасних портретах. “Мазепинки” почали носити Українські січові стрільці під час Першої світової війни. Згодом цей головний убір набув поширення в інших українських формаціях – Галицькій Армії, Карпатській Січі та УПА. Від 2017 року “мазепинка” є офіційним головним убором Збройних сил України.

Нарукавний тризуб – знак розрізнення, що носили на рукавах одностроїв вояки Армії УНР і сам Головний отаман Симон Петлюра. “Тризуб матерчатий, фарби по родах зброї, форми по малюнку”, – йшлося в наказі 30 липня 1919 року. Простий, без деталізації, тризуб  легко було виготовити в умовах безперервних бойових дій та невеликого і нестабільного тилу Армії УНР. Продовжуючи петлюрівські традиції, сучасні захисники України носять тризуби на рукавах одностроїв.

“Слава Україні! – Героям слава!” – гасло Української повстанської армії. Нині воно є офіційним вітанням у Збройних силах України. “Слава Україні!” почали вітатися вояки кінного дивізіону 1-го Запорізького полку Армії УНР. На це відповідали: “Козакам слава!”. Звертання “Слава Україні! – Героям слава!” затвердив навесні 1941-го року ІІ Великий збір ОУН під проводом Степана Бандери. 4 жовтня 2018 року Верховна Рада затвердила вітання “Слава Україні! – Героям слава!” як офіційне в Збройних силах та у Національній поліції.

Тематичні ресурси та матеріали Інституту

Інтерактивна карта повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Систематизує інформацію про перебіг російсько-української війни після повномасштабного вторгнення РФ в Україну та її наслідки в регіональному вимірі. Ресурс створений і наповнюється командою фахівців Української жіночої варти та Українського інституту національної пам’яті, доступний за покликанням.

Методичні рекомендації для місцевих громад щодо памʼятання учасників, жертв і подій російсько-української війни (http://surl.li/fwyxbu) – матеріали, розроблені Українським інститутом національної памʼяті, Національним музеєм Революції гідності, Національним музеєм історії України у Другій світовій війні спільно з партнерами: Центром досліджень воєнної історії Збройних сил України, Департаментом культури та туризму Київської обласної державної адміністрації, Платформою культури пам’яті «Минуле/Майбутнє/Мистецтво», громадською організацією «Музей сучасного мистецтва», платформою пам’яті «Меморіал», Фондом «Партнерство за сильну Україну», можуть слугувати дорожньою картою для органів влади та громад у питаннях меморіалізації та комеморації учасників, жертв, подій російсько-української війни.

Виставки:

«10 років агресії – 10 років спротиву» – про різні аспекти російсько-української війни: злочини, руйнування, екологічні катастрофи, громадський спротив, морська та повітряна агресії, міжнародна консолідація, втрачена власність, злочини проти медіа та інші: http://surl.li/jgqbzk

«Наш Маріуполь» – 15 банерів за допомогою історичних фото, ілюстрацій і коротких текстів розповідають історію Маріуполя від козацької доби до опору та руйнації міста внаслідок російського повномасштабного вторгнення у 2022 році: http://surl.li/yaxnch

«Україна. Війна в Європі» – про історичні передумови сучасного російсько-українського протистояння, різні аспекти поточної фази війни після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, а також героїчний спротив українського народу, який тримає Україну в фокусі європейського інтересу http://surl.li/avoaak

«Кожен із нас – воїн» – спільний проєкт Сил територіальної оборони Збройних сил України та Українського інституту національної пам’яті про історичну тяглість національного спротиву українців, а також про сучасних захисників України – бійців територіальної оборони http://surl.li/hmpvmp

«Рашизм – це…»  створена спільно Українським інститутом національної пам’яті, Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, а також Національним меморіальним комплексом Героїв Небесної Сотні – Музеєм Революції Гідності. Розкриває зміст та характерні риси квазіідеології – рашизму: культ «скрєп» і культ вождя, імперський реваншизм і «побєдобєсіє», агресивна пропаганда та ксенофобія, розповідає про злочини, які здійснюють рашисти http://surl.li/dmroit

«Комунізм = Рашизм» створена Архівом національної пам’яті (Галузевим державним архівом Українського інституту національної пам'яті). Включає 13 історій українців XX та XXI століть, які постраждали від радянської та сучасної російської влади. Історії проводять паралель між злочинами комунізму та рашизму й доводять, що методи, мотиви росіян зі знищення українців – розстріли, виселення, грабунки, депортації, фільтраційні табори – не змінюються http://surl.li/mtmtmn

«Українське військо: 1917–1921» розповідає про початки Українського війська та його організацію, легендарних командирів, роди військ, однострої та відзнаки, зброю, найвизначніші військові формації та бойові операції 1917-1921 років, вшанування пам’яті і відновлення мілітарних традицій нині http://surl.li/lzfdjq

«Проти Голіафа» розповідає про жінок і чоловіків з УПА, які кинули виклик двом тоталітарним режимам http://surl.li/ebgisb

«Люди Свободи” – масштабний відео та виставковий проєкт про  людей, які своєю працею та боротьбою в минулому столітті зробили можливим відновлення незалежності України http://surl.li/phbmhb

«Воля України або смерть» присвячена антибільшовицькому повстанському руху, який у 1919–1920 роках охопив майже всі регіони України, знайомить із отаманами найбільших повстанських загонів, методами боротьби, а також так званими повстанськими “республіками” http://surl.li/sfkihf

Плакати:

«Воїни. Історія українського війська»: http://surl.li/pjyaaz

Арт-плакати «Військова еліта Української революції 1917-1921 років» – це 22 постери із зображенням легендарних старшин, які стояли біля витоків української армії Євгена Коновальця, Петра Болбочана, Олександра Удовиченка, Дмитра Вітовського, Петра Франка та інших: http://surl.li/oiekol http://surl.li/wrqlvj

Інфографіка «Чому українці та росіяни історично – не «братні народи». Проєкт Міністерства культури та інформаційної політики й Українського інституту національної пам’яті містить 9 банерів. Наприклад, Україна та Росія розвивалися за різних історичних умов, мали впливи різних сусідів; Україна – не «молодший брат»; Україна – європейська країна http://surl.li/oqelmx

Рубрики на сторінках Інституту в соціальних мережах (фейсбук, твіттер, інстаграм, телеграм-канал «Історія та пам’ять»): «Героїчні історії російсько-української війни» (#fightforukraine), «Росія вбиває» (#росія_вбиває), «Росія знищує українську культурну спадщину» (#russiaruinsculture), «Загублене дитинство».

«Патрони наших вулиць» – 20 двосторонніх листівок-флаєрів, які розкривають епохи через біографії видатних діячів, їхній внесок в українське державне, військове, культурне будівництво. Проєкт спрямований на популяризацію нових назв вулиць – поширення через поштові скриньки або вуличні бокси, оформлення в банерні виставки, використання в закладах освіти, музеях, бібліотеках громад, на відкритих заходах. Листівки доповнені методичними рекомендаціями із варіантами застосування: http://surl.li/bpnayb

Освітній проєкт 2020 року «Діалоги про війну» – чотири 10-хвилинні відеорозмови учениці з ветеранами сучасної російсько-української війни на теми: «Що таке війна?», «Чому Росія прагне захопити Україну?», «Що таке сучасна російсько-українська війна?», «Повномасштабне вторгнення», а також методичні рекомендації http://surl.li/pvlqja

Випуск подкасту (На)памʼять «Чай у пакетиках, меморіальні традиції, мобілізація. Незнаний спадок Першої світової війни» з Іваном Стичинським: http://surl.li/gkznhn

Історичні каруселі (перелік матеріалів не вичерпний, крім того, вони регулярно розміщуються в телеграм-каналі Інституту “Історія та пам’ять” @uinp_gov):

«УГВР-80. П’ять фактів про “повстанський парламент”» – https://t.me/uinp_gov/1864

«7 українських артефактів та феноменів Першої світової війни» – https://t.me/uinp_gov/1918

«Кенгірське повстання. Вільні навіть у неволі» – https://t.me/uinp_gov/1719

«14 квітня – початок антитерористичної операції» – https://t.me/uinp_gov/165

«Москва» пішла на дно. Як українські ВМС контролюють море без застосування бойових кораблів» – https://t.me/uinp_gov/1639

«10 років подвигу 10-ї Сакської бригади морської авіації імені Героя України полковника Ігоря Бедзая» – https://t.me/uinp_gov/1616

Відеоматеріали:

«Герої України. Південь» – інтерв’ю із військовослужбовцями, нагородженими званням Герой України з врученням ордена «Золота Зірка», Олегом Федоровим, Миколою Чобану, Денисом Чубаревим. Це – спільний проєкт телекомпанії “Суспільне. Одеса”, Першого міжрегіонального відділу УІНП, Оперативного командування “Південь” Сухопутних військ ЗСУ,  ГО Veterans HUB ODESA: http://surl.li/nxyxbc

«Козацьке коріння Донеччини та Луганщини» – коротка стрічка-нагадування про козацьку історію краю і про те, що зараз у запеклій боротьбі з російськими зайдами ми боронимо і відвойовуємо своє: http://surl.li/ahcvts

«Вогонь та Мистецтво: Сага Героїв» – серія відеороликів про військових, які порівнюються з культовими українськими митцями, зокрема Лесею Україною та Іваном Франком. Проєкт створений Першим міжрегіональним відділом УІНП, Оперативним командуванням «Південь», ГО «Ветеранс ХАБ ОДЕСА» та «Центр розвитку сучасної культури»: http://surl.li/nyqafu

«Голоси Революції Гідності» – відеосвідчення учасників подій листопада 2013–лютого 2014 років – http://surl.li/sewpjy

«Голоси УПА» – спогади тих, хто зі зброєю в руках боровся за незалежність України, зібрані Центром досліджень визвольного руху та передані Архіву усної історії УІНП: http://surl.li/avnmnq

Цикл «Нескорені» – три короткі ролики, в яких про воїнів Української повстанської армії розповідають їхні нащадки, котрі нині на передовій боронять Україну від російської агресії http://surl.li/ungqpw

Відеолекції «Бойовий шлях Армії УНР»: командири, військові підрозділи, ключові операції. Серія тридцятихвилинних відеолекцій: “Структура і формації Армії УНР”, “Ключові військові операції Армії УНР”, “Видатні командири Армії УНР” http://surl.li/nsiwnc

Документальний цикл про політв'язнів – спільний проєкт Українського інституту національної пам’яті та  «Історичної правди». Серія короткометражних фільмів про Ірину Стасів-Калинець, Миколу Руденка, Святослава Караванського, Івана Дзюбу, Михайлину Коцюбинську, Надію Світличну: http://surl.li/ohjwtm

«Люди епохи» – серія біографічних роликів, присвячених ювілеям відомих історичних осіб, які залишили помітний слід в історії України. Героями серії стали Київський князь Ярослав Мудрий, гетьман Іван Мазепа, письменниця і член Центральної Ради Людмила Старицька-Черняхівська, дисидент Євген Сверстюк, творець українського війська, Головний отаман Дієвої армії УНР Симон Петлюра, автор слів Гімну України Павло Чубинський та інші: http://surl.li/kqgagd

Відеоісторія «Українська революція 1917–1921 років. Як творилась держава» http://surl.li/beusjr

Відеоісторія «За що боролась українська повстанська армія?» http://surl.li/ztxeza

Відеолекції з історії України для військових у регіонах http://surl.li/xsqhip

Серія короткометражних документальних фільмів «Жінки, які загинули за Україну» – це проєкт Жіночого ветеранського руху за підтримки Інституту http://surl.li/fbmagd

«Історії місць війни» – відеофіксація спогадів людей, які пережили окупацію і стали свідками воєнних злочинів http://surl.li/gtwaba

Серія банерів про перший рік війни (у серії використані фото: Міністерство оборони України, Генштаб ЗСУ, Timothy Fadek, Christopher Occhicone, Dan Kitwood, Віктор Боринець, Salwan Georges, Thomas Peter, Гліб Гаранич, REUTERS) http://surl.li/rzkjon

Видання Інституту:

Брошура «2014: початок російсько-української війни» – проєкт на основі інформаційних матеріалів Інституту до 5-річчя від початку збройної агресії Російської Федерації проти України. Містить два наративні напрями: історичний контекст і передумови російської агресії 2014 року; хронологія початку російсько-української війни, від окупації Криму до підписання Мінської угоди http://surl.li/amsobx

«Без ротації»: http://surl.li/xyhqvw

«Воїни Дніпра: цінності, мотивації, смисли» http://surl.li/bqfzoh

«Дівчата зрізають коси». Книга про жінок на війні http://surl.li/lopuip

«Волонтери: Сила небайдужих» http://surl.li/onfbhs

«Капелани. На службі Богу і Україні» http://surl.li/hefqau

«Люди «сірої зони»: свідки російської анексії Криму 2014 року» http://surl.li/sakfxk

Тести:

«Для мене вже почався суд історії»: до 145-річчя з дня народження Симона Петлюри» – http://surl.li/wywdvp

«Чи взяли б вас у фільм про Листопадовий чин?» – http://surl.li/anbzcl

«Хто ти з Військової еліти Української революції 1917-1921 рр.?» – http://surl.li/ebbrsc

Над матеріалами працювали співробітниці Українського інституту національної пам’яті: Олена Охрімчук, Ганна Байкєніч.