Полковник міліції у відставці, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції Леонід Гришков пригадує, як місцеві жителі у розпачі відмовлялися залишати свої помешкання, які будували власними силами, де жили їхні діди-прадіди, де народилися діти. Громадян «заспокоювали», що такі заходи тимчасові і через три доби всі повернуться додому, чого так і не сталося. 

У 1986 році тоді ще капітан міліції жив у Поліському районі, за 50 кілометрів від АЕС, працював начальником паспортного столу районного відділу внутрішніх справ Київської області. За день до аварії офіцер відбув у відрядження до Борисполя для участі у відпрацюванні, яке мало тривати до 1 травня. А вже наступної ночі негайно повернувся до місця несення служби, адже після вибухів на реакторі правоохоронців зібрали «по тривозі».

У перші години особовий склад підрозділу здійснював охорону об’єктів, визначених штабом цивільної оборони. Після прийняття рішення про евакуацію населення з Прип’яті, а потім із Чорнобиля, капітана і його колег залучили до виконання цих завдань. Згодом мешканців ще 29 населених пунктів Поліського району було відселено.

«Найтяжче у тій ситуації – усвідомлення реальних масштабів трагедії. Аварія на Чорнобильській АЕС зруйнувала наші долі та десятків тисяч людей. Щоб описати те страхіття, яке ми пережили, здається, слів замало… - з болем говорить офіцер. – За 5-річну службу у зоні відчуження отримав довідку про 39 рентген опромінення та медаль «За відмінну службу по охороні громадського порядку» – ось і вся вдячність…».

У 1991 році Леонід Гришков був переведений до Кіровоградщини, де спочатку кілька років працював у підрозділах паспортної служби, а згодом і до виходу на пенсію у штабі обласного управління міліції. У 2006 році Указом Президента України офіцеру присвоєно звання полковника.

На початку 2000-х років із ініціативи правоохоронця-ліквідатора в обласному центрі при музеї школи-гімназії № 31 була створена експозиція «Чорнобиль і наша пам'ять». Він доклав чимало зусиль для облаштування музею, у тому числі самотужки збирав різноманітні експонати.

Леонід Гришков є співавтором книги «Ми переможені Чорнобилем», а у 2013 році видав власну книгу спогадів та віршів із однойменною назвою одного з них – «Сухо на моїй Чорнобильській землі»

Усе тече, міняється у світі.

і знову затужавів колосок.

А вітер заблукав у верховітті,

й чомусь у нього голос пересох.

Якби знаття, який у небі скнара,

сховав дощі розлогі та дзвінкі.

За моє Полісся зачепилась хмара,

роздерла синю сукню об гілки.

Вологи дайте вітрові, вологи,

та тільки полинню не мочіть уста.

А місяць начепив собі на роги

старий хітон розп’ятого Христа.

Не голос вітру – жалісне скигління,

життя доріжка губиться в імлі.

Упасти б в землю. Навіки прорости насінням,

та сухо в небі. Сухо на моїй Чорнобильській

землі… (квітень 1998 р. Леонід Гришков)

Перебуваючи на заслуженому відпочинку, правоохоронець продовжує активно займатися громадською діяльністю, є членом Української Асоціації «Чорнобиль» органів та військ МВС, а також – фортечної районної у місті Кропивницькому організації інвалідів Чорнобиля «Ліквідатор», де опікується проблемами побратимів та допомагає у їх вирішенні.

«Через багато років після трагедії, головне – щоб про тих, хто жертвував власним життям і здоров’ям, не забували, щоб ліквідатори мали належний правовий і соціальний захист, належне фінансове забезпечення та підтримку від держави», - зазначає полковник міліції у відставці Леонід Гришков.

 

Сектор комунікації

поліції Кіровоградської області