Два однострої — одна родина. Історія поліцейської, яка щодня чекає свого захисника

Вони обоє дали присягу служити Україні. Вона забезпечує правопорядок у поліцейському однострої, він зі зброєю в руках боронить державу на передовій. Попри відстань, щоденні виклики та тривалу розлуку, їх об’єднує найважливіше — любов, підтримка та віра у майбутнє.

Підполковник поліції Олена Решетова, старший інспектор з особливих доручень міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Кіровоградській області, вже четвертий рік живе між дзвінками, повідомленнями та очікуванням. Її чоловік Олександр — старший сержант 121 окремої бригади територіальної оборони, який захищає Україну на фронті.

Каже, найважче у такому житті — не кілометри між ними. Найважче — не втратити той невидимий зв’язок, який колись здавався таким природним.

«Ми живемо різними проблемами, різним побутом, різними викликами. Але щоразу, коли є можливість, говоримо телефоном. Ми ділимося не лише новинами, а й своїми переживаннями, підтримуємо одне одного і не дозволяємо відстані забрати те, що будували роками», — розповідає Олена.

Вона усміхається, згадуючи їхні маленькі сімейні традиції. Вони надсилають одне одному квіти, смаколики, шеврони, невеликі подарунки без особливої нагоди. Одного разу, збираючи чоловікові речі, Олена заховала у кишенях кілька маленьких записок.

Без гучних слів. Лише короткі фрази, які говорили про головне: «Я поруч. Я думаю про тебе. Я чекаю».

Саме такі, на перший погляд, дрібниці допомагають їм відчувати підтримку навіть за сотні кілометрів одне від одного.

Попри втому, службу та постійну тривогу, Олександр завжди знаходить час для дружини.

«Він часто говорить: “Для мене на першому місці — моя сім’я. Все інше — потім”. Саме ці слова щоразу нагадують мені, заради чого ми долаємо цей непростий шлях», — ділиться поліцейська.

Особливими залишаються й миті, коли після кількох днів без зв’язку на екрані телефону нарешті з’являється знайоме ім’я, а у слухавці лунає просте: «Привіт…». Для когось це звичайне слово, а для Олени — найбільша радість і полегшення.

Попри всі випробування, подружжя продовжує мріяти та будувати плани на майбутнє. Після Перемоги вони хочуть разом вирушити у подорож Європою, а згодом усією родиною відпочити на морі.

Історія Олени та Олександра — це про любов, яка не вимірюється кілометрами. Про довіру, що сильніша за розлуку. Про двох людей у різних одностроях, яких об’єднує найважливіше — родина, заради якої вони щодня тримаються, чекають і вірять.

Відділ комунікації поліції Кіровоградської області