Досвід війни, що працює далі: історія ветерана Олександра Бліндула в поліції Кіровоградщини
Маючи майже десять років військового досвіду, Олександра Бліндула турбувало питання, де застосувати його після важкого поранення. Він знайшов себе у поліції. Працюючи в тренінговому центрі правоохоронець допомагає готувати поліцейських до виконання завдань та навчати вмінь, які можуть зберегти життя.
Олександр — фахівець першої категорії тренінгового центру обласного главку. Долучається до занять із тактичної медицини та вибухотехніки, допомагає інструкторам і ділиться досвідом, здобутим під час бойових завдань. Його військова історія почалася у 2014 році. До того Олександр мешкав у Донецьку. Російські танки та бої поблизу Донецького аеропорту бачив на власні очі. Коли говорить про початок війни, згадує саме ті події. Того ж року приєднався до добровольчого батальйону. У 2015-му підписав перший контракт із Збройними силами України. Усвідомлення, що війна затягується, стало вирішальним: Олександр обрав шлях професійного військового. Служив у різних підрозділах, виконував завдання на Донеччині та Луганщині.
Початок повномасштабного вторгнення зустрів на залізничній станції в Охтирці. У пам’яті залишилася коротка команда: «До бою… Війна».
Після Сумщини була Харківщина. Там під час виконання бойового завдання він отримав тяжке поранення, внаслідок якого втратив праву ногу. Висока ампутація, складне лікування та реабілітація — відновлення тривало понад рік. Олександр поставив собі конкретну мету: знову ходити.
«Я хотів ходити і поставив собі це за мету. Тож я цього досяг».
Однією з найскладніших перешкод виявився звичайний бордюр. Навчаючись пересуватися на протезі, Олександр спотикався й падав. Те, що раніше долав майже не замислюючись, довелося опановувати заново. Тепер про ці труднощі він розповідає з гумором.
Коли став впевнено ходити на протезі, звернувся до міського центру зайнятості. Хотів знайти роботу, у якій його військові знання залишатимуться потрібними. Там запропонували працевлаштування в поліцію.
«Мені хотілось, щоб мій досвід, набутий в армії, не пропав», — говорить ветеран.
Перший робочий день запам’ятався швидким переходом до справи: зранку доніс документи до кадрового підрозділу, а за годину вже був на робочому місці.
Освоїтися допомогло й ставлення колег. Вони сприймали його як рівного — без особливого ставлення через поранення. Для Олександра це важливо: у колектив він прийшов працювати й ділитися тим, що знає.
Ветеранам, які проходять відновлення та шукають своє місце в цивільному житті, він радить звертатися за підтримкою, пробувати нове й продовжувати вчитися.
«Не втрачати віру в майбутнє, шукати себе, постійно над цим працювати», - такий девіз ветерана по життю.
За кожною навичкою, яку Олександр передає поліцейським, — роки служби та власний бойовий досвід. Тепер ці знання отримують інші, якими він із задоволенням ділиться та навчає.
Відділ комунікації поліції Кіровоградської області
