"Бували дні, коли доводилося наводити по 70–80 мін за добу аби прикрити нашу піхоту": історія поліцейського з Кіровоградщини на псевдо Крим

Шлях поліцейського стрілецького батальйону Кіровоградщини Максима Довженка на псевдо Крим став прикладом незламності, внутрішньої сили та вірності присязі, яку не змогли зламати ні війна, ні особисті втрати.

Максим народився 30 серпня 1993 року в місті Севастополь Автономної Республіки Крим. Саме рідне місто стало основою його псевдо Крим, яке сьогодні є не лише нагадуванням про дім, а й символом віри у повернення тимчасово окупованого українського півострова.

Службу в органах внутрішніх справ він розпочав у 2011 році, вступивши до Донецького юридичного інституту МВС України. Уже під час навчання, у 2014 році, він став свідком початку російської агресії на сході України, що остаточно сформувало його професійний вибір — захищати державу за будь-яких обставин.

Після окупації Криму та подій у Донецьку перед Максимом постали складні життєві випробування. Однак, попри все, він залишився вірним присязі українському народові та продовжив службу в лавах поліції.

Найважчим особистим випробуванням для поліцейського стала розлука з рідними та неможливість повернутися до дому, який залишився на тимчасово окупованій території.

За роки служби він пройшов різні етапи професійного становлення, а з початком повномасштабного вторгнення його робота набула нового змісту — безпосередньої участі у бойових діях.

На початку 2024 року, дізнавшись про формування стрілецького батальйону, Максим без вагань подав рапорт і долучився до підрозділу, який виконує бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту.

Уже в грудні його підрозділ був направлений на Торецький напрямок, де він виконував бойові завдання як навідник міномета у взаємодії з бійцями Об’єднаної штурмової бригади «Лють».

Інтенсивність бойової роботи була надзвичайно високою — щоденні обстріли, постійна загроза FPV-дронів та робота в умовах низьких температур.

«Бували дні, коли доводилося наводити по 70–80 мін за добу. Ворог постійно полював на наші позиції, особливо на артилерію, яка підтримує піхоту», — розповідає Максим.

Окремим випробуванням були моменти, коли по радіоефіру надходили повідомлення про поранення побратимів, але через щільність бою евакуація була неможливою.

У березні 2026 року Максима Довженка призначено на посаду старшого інспектора роти №1. У цей період він також брав участь у бойових діях на Костянтинівському напрямку, продовжуючи виконувати завдання в умовах постійної небезпеки.

«Найбільше запам’ятовуються моменти, коли точна робота дає результат і в ефірі звучить коротке “Є, влучили”. За цим стоїть велика злагоджена робота всієї команди», — говорить Крим.

За особисту мужність і відданість службі поліцейський нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».

Окреме місце в житті Максима займає родина. Дружина подарувала йому оберіг, який він постійно носить із собою, а в бронежилеті він вже кілька років зберігає малюнок сина — як символ дому, що чекає і дає сили триматися. Саме ці речі нагадують йому, заради чого триває служба, і стають внутрішньою опорою у найважчі моменти. А зовнішнім символом цієї опори є службовий жетон. Для нього це не просто службовий атрибут, а символ честі, відповідальності та незворотності вибору. Жетон щодня нагадує про присягу українському народові та обов’язок залишатися їй вірним за будь-яких умов.

Головною мотивацією для Криму залишається майбутнє України та віра у повернення до мирного життя.

Історія Максима Довженка — це приклад того, як присяга, досвід і внутрішня стійкість стають опорою, яку не зламати навіть у найважчі часи.

Відділ комунікації поліції Кіровоградської області