Бути поруч, коли це найважливіше: історія поліцейського-донора з Кіровоградщини
Він не знає тих, кому врятував життя. Але точно знає, що зробив це не один раз. І сьогодні є люди, які живуть завдяки тому, що одного дня він знайшов для них трохи свого часу.
Майор поліції Олександр Абраменко, заступник начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, уже 37 разів здавав кров та її компоненти. До звання «Почесний донор України» йому залишилося лише три донації. Проте він лише усміхається, коли про це запитують.
«Я не женуся за цією відзнакою. Ніколи не ставив її за мету. Для мене головне — допомогти людині. І поки дозволятиме здоров’я, продовжуватиму це робити», — каже поліцейський.
Історія його донорства почалася не зі службового обов’язку. Одного дня кров терміново знадобилася знайомому, який потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Тоді Олександр просто прийшов допомогти. Після першої донації зрозумів: боятися нічого. А можливість урятувати чиєсь життя — безцінна.
Згодом, уже працюючи в поліції, його попросили стати донором тромбоконцентрату для жінки, яка боролася з онкологічним захворюванням. Саме тоді він по-справжньому усвідомив, що іноді людське життя залежить не від складної операції чи дорогих ліків. Іноді воно залежить від того, чи знайдеться людина, яка скаже: «Я прийду». Відтоді він приходить знову і знову.
«Багато хто думає, що це складно або страшно. Насправді — ні. Якщо здоров’я дозволяє, не бійтеся. Для вас це лише година часу, а для когось — шанс продовжити життя», — зазначає Олександр.
Родина підтримує його вибір. Колеги й керівництво також розуміють, наскільки важливою є ця справа, і всіляко сприяють тому, щоб він міг продовжувати донорство.
«Бути поруч тоді, коли хтось найбільше потребує допомоги, — мабуть, у цьому й полягає справжній сенс служби», — переконаний поліцейський.
Відділ комунікації поліції Кіровоградської області
