Без зайвих слів. Лише мудрість, шлях і честь

Його знали не за званням, а за вчинками. У камуфляжі - без пафосу. Він говорив тихо, але так, що слухали всі. Максим Казбан — полковник Національної поліції, командир бригади «Лють». Людина, яка не шукала слави. Людина, яка шукала шлях до перемоги і впевнено вела за собою... 

Максим Казбан (Агат) — один із ключових командирів штурмових підрозділів МВС, зокрема Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України "Лють". Його зусилля були спрямовані на планування та виконання складних бойових операцій, звільнення населених пунктів і особисту роботу з коригування вогневих ударів — він особисто брав участь у тактичному прийнятті рішень.

“Людина честі та слова. Мужності та сили духу. Той, за ким ішли сотні у найважчі часи…Справжній воїн та патріот своєї країни”, - скаже у своїй заяві Голова Національної поліції Іван Вигівський, тим самим підтвердить загибель Максима Казбана.

Той, хто залишався людиною — завжди

Про таких, як Максим Казбан, говорять коротко: справжній.
Справжній друг, справжній чоловік, справжній воїн. Коли почалася війна, він встав і пішов…Мовчки, без вмовлянь. Бо знав, що це обов’язок кожного справжнього громадянина України. Бо захищати свій дім - честь.

Максим не хизувався ані своїми рішеннями, ані тим, що робив. Для нього це було по-людськи. Просто по совісті. Згодом, про нього скажуть: “Він той, хто не шукав слави. Він той, хто шукав шлях, як допомогти”. 

Крок за кроком полковник наближався до лав військовослужбовців. Починав з волонтерства: передавав бронежилети, амуніцію, їжу, ліки. Потім пішов служити. Максим усвідомлював, що його руки, досвід і тверезий розум потрібні там, де вирішується доля країни.

Людяність вирізняла його з поміж інших. Це відчували всі, хто був поруч. Він умів слухати і чути. Чув серцем. В окопах, шпиталі, під час коротких хвилин перепочинку між боями, воїн завжди залишався собою: спокійним, дотепним, уважним до інших. 

“Максим ділився всім, що мав і останнім. Ділився першим. Він говорив “тримаємось” так, що трималися всі”, - пригадають підлеглі.

Його простота не була наївністю. За це цінували і поважали. Це була внутрішня гідність командира - ватажка, який сміливо вів за собою. Хлопці говорили: «Казбан — наша опора. Він ніколи не кричить. Він просто робить». І це було правдою.

У нього була незламна віра: не в дива, а в людей. У перемогу не як подію, а як шлях — через підтримку, працю, турботу одне про одного. І саме це він залишив після себе. 

Військовим не стають — військовим народжуються

Максим Казбан був не новачком в воєнних діях. Свій бойовий шлях розпочав ще у 2014 році у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Брав участь у визволенні Лиману, бойових діях у районах Сіверська, Закотного та інших операціях на Донбасі.

У 2015-му став бійцем спецпідрозділу Центру спеціальних операцій «А» СБУ. З 2022 року — учасник бойових дій повномасштабного вторгнення рф. За участі Максима проводилися складні штурмові операції.

Лють, що захищала

З 3 липня 2023 року Казбан стає першим заступником командира бригади «Лють». А з вересня 2024 року призначений командиром бригади. Саме під його керівництвом, “Лють” стала однією з провідних бригад на Торецькому напрямку.

Внесок у перемогу за Україну можна невтомно перераховувати. Максим особисто керував операціями у районах Кліщіївки, Курдюмівки, Майорська. Самостійно здійснював коригування артилерійського вогню. 

Був авторитетом серед особового складу, надихав своїм прикладом. Його стиль був простий і зрозумілий кожному: діяти швидко, чітко і без втрат. Він вчив не геройствувати, а виживати і перемагати.

Максим Казбан був не просто командиром бригади — він став уособленням змін у самій системі. Людина, яка не чекала команд, а формувала шлях. Саме за його командування бригада «Лють» визнана однією з найефективніших у системі Міністерства внутрішніх справ України.

Його життя забрав фатальний збіг обставин. Максим Казбан (Агат) загинув 22 липня 2025 року в трагічній ДТП на підконтрольній Україні території Донеччини. Командиру, полковнику поліції було всього 40 років.

Смерть не стерла того, ким був ватажок “Люті”. Його ім’я навіки залишиться в серцях бійців, для кого він був справжнім: в кожному визволеному метрі української землі, в тиші, з якою він приходив з боїв. Максим Казбан: ім’я, яке вже закарбувалося на шевронах пам’яті назавжди… 

Для своїх побратимів Максим був героєм. Він просто завжди йшов попереду, коли темно. А після загибелі, залишив за собою світло…

26.07.2025 року Указом Президента за мужність, честь і жертовність Максиму Казбану було присвоєно звання “Герой України” (посмертно) з орденом “Золота зірка”.

Департамент комунікації МВС

Знімки надані пресслужбою бригади "Лють"